У Варшаві вшанували пам’ять воїнів Армії УНР

На православному кладовищі у Варшаві українські пластуни, польські гарцежи, представники польських офіційних кіл, духовенства та громада разом вшанували пам'ять офіцерів і воїнів Армії Української Народної Республіки та запалили “Полум’я Братерства”.

Про це повідомили на офіційній Facebook-сторінці Посольства України в Польщі.

 

У дипустанові зазначили, що цей жест "єднає наші народи не лише навколо пам'яті про спільне минуле, але й у прагненні разом будувати спільне європейське майбутнє".

Пам'ять воїнів УНР, які боронили свободу України та Польщі від більшовиків, вшанували і президент Польщі Анджей Дуда та посол України в Польщі Андрій Дещиця.

"У переддень річниці Варшавської битви й українсько-польського братерства зброї мав честь спільно з Президентом Польщі Анджеєм Дудою вшанувати пам'ять воїнів Української Народної Республіки, похованих на православному цвинтарі у Варшаві", – написав Дещиця на своїй сторінці у Facebook.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.