In memoriam. Помер ексдиректор ЧАЕС, при якому сталася катастрофа

У віці 85 років пішов з життя перший директор Чорнобильської АЕС Віктор Брюханов, який очолював станцію до 1986 року включно.

Про це повідомляє Українська правда.

 

Віктор Брюханов був призначений директором Чорнобильської АЕС від самого початку її побудови – у 1970 році.

Після катастрофи на ЧАЕС у 1986 році був звільнений з посади.

У 1988 році його разом із ексголовним інженером станції засудили до 10 років позбавлення волі. Звільнили через 5 років достроково.

Брюханов неодноразово наголошував у різних інтерв'ю, що вини ні його, ні співробітників у аварії не було – проблема у недосконалості техніки. Вона не витримала перевірки роботи системи, яку на станціях проводять систематично, аби знати стан роботи і необхідність ремонту.

З 1992 року працював на ДП "Укрінтеренерго", проживав у Києві.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.