Вийшов ролик до 100-річчя Першого Всеукраїнського православного церковного собору. ВІДЕО

Український інститут національної пам’яті презентує ролик до 100-річчя Першого Всеукраїнського православного церковного собору.

Про це повідомляється на сайті інституту.

 

"З кінця XVII століття поряд із наполегливими спробами підпорядкувати Україну політично Росія протягом двох століть жорстко контролювала і місцеве релігійне життя.

Лише на початку XX століття, з падінням самодержавства і потужними процесами національного відродження, що охопили Україну, з'явилися реальні перспективи відродження Української автокефальної (тобто незалежної) православної церкви", - нагадали в УІНП.

Там зазначили, що на початку грудня 1917 року була створена Всеукраїнська православна церковна рада, і патріотичне духівництво почало рух за українізацію парафій, відстоюючи право проведення богослужінь рідною мовою. Кульмінацією цих процесів став I Всеукраїнський православний церковний собор, який відбувся 14–30 жовтня 1921 року в Софійському соборі Києва. Участь у ньому взяли 402 делегати від священників та мирян.

Водночас зауважили, що Російська церква саботувала собор. А оскільки на той час усі єпископи були росіянами, було вирішено висвятити українських єпископів за традицією Александрійської церкви, яка існувала до 250 року, – рукопокладанням усіх присутніх.

Саме за цим чином 23 жовтня 1921 року відбулося висвячення протоієрея Василя Липківського на митрополита Київського і всієї України Української автокефальної православної церкви. У літургії в Софійському соборі взяли участь 30 священників і 12 дияконів.

Таким чином вперше у XX столітті було покладено край домінуванню Російської церкви в Україні та розпочалася нова сторінка в історії українського православ'я.

"Не нову церкву для нашого народу ми утворюємо – ми відновлюємо ту рідну нашу церкву, за яку предки наші страждали, за яку життя своє покладали, могилами матір-Україну покривали", – наголошував тоді Василь Липківський.

"На жаль, через більшовицькі репресії ця історія відновлення виявилася короткою і драматичною, але недаремною. Нагадуємо про неї за допомогою нового ролика з циклу "Події епохи", - повідомили в УІНП.

Як зазначається, у ролику використані кадри з історичної хроніки. Виробництво: студія "Диваки Продакшн".

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.