У Києві - лекція про український рух на Донеччині в 1917-1956 роках

15 грудня в Українському кризовому медіа-центрі відбудеться лекція Олександра Добровольського на тему "Український рух на Донеччині в 1917-1956 роках".

Лекція охопить такі питання:

- Початки українського національно-визвольного руху в 1917-1919  роках на Донеччині, діяльність Товариств "Просвіта", Вільне козацтво, українські видання та статистика голосування українських виборців Донеччини та Луганщини 1917 року;

- Діяльність Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) на Донбасі в 1923-1930 роках;

- Спроба утворення осередків підпілля ОУН Євгена Коновальця в кінці 1920-х років на Донеччині;

- Українізація 1920-х років – базова основа для майбутнього українського національного руху на Донбасі під проводом Степана Бандери в 1941-1943 роках;

- Похідні групи ОУН(б) та ОУН(м) на Донбасі в 1941 році. Співпраця з колишніми петлюрівцями. Діяльність ОУН(м);

- Відродження українського культурного життя в 1941-1943 роках на Донбасі. Контакти ОУН(б) з комуністичними групами;

- Репресії нацистів проти членів ОУН(б) та діячів УАПЦ на Донеччині в 1942-1943 роках;

- Робота радянської агентури в середовищі підпілля ОУН Донеччини;

- Спроба продовження підпільної боротьби ОУН на Донеччині в 1944-1945 роках. Оперативні ігри НКВС проти українського підпілля;

- Справа "Союзу борців за визволення України" в місті Шахтарськ у 1955 році;

- Останні арешти членів оунівського підпілля Донбасу в 1956-1958 роках. Справа Янковського (автор біографії Євгена Коновальця "Листи до сина" ).

Довідка про лектора:

Олександр Борисович Добровольський (м. Слов'янськ) -  дослідник історії Донеччини першої половини ХХ століття. У 2002 році закінчив філологічний факультет Слов’янського державного педагогічного університету. Автор, співавтор і упорядник кількох книг, збірників та наукових статей на тему українського громадсько-політичного руху та підпільного руху опору комуністичному режиму СРСР на Донбасі. 

Серед виданих книжок:

- "Донецьке козацтво", 1997 рік (за матеріалами архівних документів висвітлюється український національний рух 1917 - 1920-х років, діяльність української автокефальної православної церкви (УАПЦ) та діяльність антибільшовицького махновського руху опору на Донеччині в перші роки комуністичного режиму СРСР в Україні);

- "Михайло Петренко: дивлюсь я на небо…" та "Його таємниця: невідомий Михайло Петренко" у співавторстві з В. Мікушевим, 2002 та 2008 роки;

- Путівник "Слов’янщина", 2007 рік;

- Статті у збірниках "Заповідаємо вам пам’ять" та "Відома та невідома Олексієво-Дружківка" за матеріалами архівів НКВС СРСР, 2009 рік;

- Збірник "Діяльність ОУН на Сході України" - нарис про оунівське підпілля та "Просвіту" у Слов’янську під час німецької окупації, 2010 рік

- "Збірник документів  "ОУН на Донеччині" за матеріалами вивезеного до РФ архіву УСБУ у Донецькій області, 2013 рік.


Вівторок, 15 грудня, 17:00 

Місце: Український кризовий медіа-центр (м. Київ, вул. Хрещатик, 2 - Український дім на Європейській площі)

Вхід - за умови попередньої реєстраціїРеєстрація за адресоюolha.honchar@gmail.com

Контактна особа: асистент Мистецького напрямку Українського кризового медіа-центру Ольга Гончар - olha.honchar@gmail.com, +38 093 339 76 46

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.