У Словенії урочисто відкрили пам’ятник Тарасу Шевченку

У Словенії на території парку La Ciotat Park міста Крань 8 листопада, напередодні Дня української писемності та мови, відбулося урочисте відкриття пам’ятника класику української літератури Тарасу Шевченку.

Про це повідомило Посольство України Республіці Словенія.

 

В урочистій церемонії відкриття пам'ятника взяли участь мер м. Крань Матяж Раковец, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Словенія Михайло Бродович, Почесний Консул України в Республіці Словенія Санді Брезовнік. Автор пам'ятника – Народний художник України, скульптор Сейфаддин Алі-огли Гурбанов.

Зауважується, що погруддя встановлене на нещодавно створеній Алеї сучасників Франце Прешерена, найвидатнішого літературного митця Словенії. "Значення Прешерена для словенців подібне до значення Шевченка для українців. За змістом вірші Т.Шевченка дуже схожі на поезію Ф.Прешерена" - зазначив мер м. Крань Матяж Раковець.

"У своєму виступі, виголошеному словенською мовою, Посол Михайло Бродович зазначив, що "без сумніву Шевченко є тією постаттю, яка об'єднує українців як в Україні, так і за її межами. Саме Шевченка з любов'ю і пошаною вже не одна генерація називає, і цілком заслужено, батьком української нації.

Сила й велич Шевченка не лише в його поезії. Він повернув нам українцям історичну пам'ять, розбудив національну свідомість і примусив згадати про гідність, надихнув на боротьбу", – повідомили у дипустанові.

Також наприкінці виступу Посол подякував всім, хто долучився до увічнення видатної постаті української культури на словенській землі, особливо – автору пам'ятника, скульптору Сейфаддину Гурбанову.

Крім того, у рамках церемонії відкриття Посол Михайло Бродович та Почесний консул Санді Брезовник зробили записи в книзі почесних гостей міста Крань. На згадку про участь у спільному проєкті, мер м.Крань Матяж Раковець передав Послу України в Словенії пам'ятний документ під назвою "Шлях сучасників Прешерена".

Своєю чергою посол Михайло Бродович вручив меру м.Крань лист-подяку за вагомий внесок у розвиток двосторонніх культурних відносин та подарував примірник "Кобзаря" Шевченка словенською мовою у перекладі Й.Абрама.

"Відкриття пам'ятника Т.Шевченку напередодні відзначення в Україні Дня української писемності та мови є черговим вагомим внеском в популяризацію української культурної спадщини в Республіці Словенія та демонструє високий рівень взаємовідносин між обома країнами", – наголосили в посольстві.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.