Візит президента Російської Федерації Дмитра Медведєва на Курильські острови, до речі - перший візит радянського чи російського лідера в ті місця, викликав гостру реакцію офіційного Токіо.
Іван Степанович будував не тільки церкви, але й власні резиденції. В Курській області можна подивитися на такий палац - у складі колгоспу "Росія". Там же знаходиться санаторій Путіна, де жив Шаміль.
У Москві сьогодні відбудеться акція «Повернення імен», присвячена жертвам політичних репресій, повідомляє УНІАН з посиланням на російську службу радіо "Свобода".
"Прем'єра призначена на осінь, напередодні виборів в Україні. Ви взагалі розумієте, які часи настають?" - "Сподіваюся, ви не маєте на увазі тоталітарні". - "Саме вони!" - раптом увірвалася в розмову помічниця продюсера. (рос.)
27 жовтня 1937 року в сосновому лісі неподалік міста Мєдвєж'єгорськ почали звучати постріли у політичних бранців з так званого "соловецького етапу". Разом їх було 1111. Близько половини - росіяни, 163 українці, 135 євреїв, 40 білорусів, 31 німець, 30 поляків...
27 жовтня Матвєєв розстріляв 208 осіб, 2 листопада - 108, 3 листопада - 265, 4 листопада - 248, а за кілька днів - ще 210. Звичайна чекістська робота...
Куди не кинь оком, скрізь вас оточує брехня. Не було Голодомору, не було УПА, не було Бандери, не було Помаранчової революції. Нічого не було. Був Сталін, Путін, Медведів, п'ята колона і Табачник. Ви міняєте шкуру, як хамелеон, залежно від того, що вам вигідно під дану пору або що вигідно вашим північним шефам. Насправді ж, ви маєте програму, але тримаєте її в секреті. Це тактика не політичної партії, а мафії.
Десяти польським археологам, які збирають рештки катастрофи президентського літака Ту-154 під Смоленськом, вже кілька діб не дає працювати сильний дощ. До кінця експедиції залишилося лише п'ять днів.
У боротьбі з "неканонічними" українськими православними церквами Московська патріархія не встигає відстежувати, що робиться, як кажуть, у неї під носом.
Поведение чеченцев во время войны мало чем отличается от поведения их соседей, как депортированных, так и оставшихся на своей земле. Главная же проблема была в том, что реальная мобилизационная политика советских военных органов находилась в резком противоречии с конституционным декларированием равноправия народов.
«Эта война не была импровизированной реакцией на неожиданную грузинскую военную атаку против Южной Осетии... Военное вторжение было неизбежным, независимо от того, что сделали грузины».