21 квітня 1917

21 (8) квітня 1917: Український національний з'їзд

Всі почували себе на з'їзді, як в свої хаті, як сини однієї сімʼі. Зустрічались, як рідні брати, котрих недоля розлучила на багато літ

В Київі закінчився український національний з'їзд, скликаний "Центральною Радою". З'їзд засідав в залі купецького зібрання три дні - 6, 7 й 8 квітня.

Багато народу прибуло на цей з'їзд. Тут були представники од українців-матросів Балтійського та Чорноморського флотів, од українського війська, робітників, духовенства, учителів та селян.

Всі почували себе на з'їзді, як в свої хаті, як сини ідноі семʼі. Зустрічались, як рідні брати, котрих недоля розлучила на багато літ.

Засідання одкрив наш шановний професор Михайло Сергієвич Грушевський, який сказав дуже гарну й дуже щиру промову. Він звернувся з привітанням до салдат, селян та робітників.

На зʼїзді згадали про тих борців, що полягли за волю народа й проспівали їм "Вічну память". Окроме було вшановано памʼять тих борців, що полягли за волю України — всі з глибоким почуттям проспівали "Заповіт".

Більша частина першого дня була присвячена привітанням та виборам, презідіума (керовничих) зʼїзда. Першими обговорувалися питання про те, який лад повинен бути на Україні й яке становище займе Україна що до Росії. Порішили, що ми всі повинні домогатися автономії для України й федеративної демократичної республіки для Росії.

На засіданні підпоручик Михновський зробив заяву, що 4-го квітня українська депутація була в ставці верховного главнокомандующего й просила дозволити складати окреме українське військо. Генерал Алексєєв дозволив скласти поки що дві бригади війська.

Далі Михновський заявив, що українська депутація зараз була з таким же проханням у воєнного міністра Гучкова, який приїхав до Київа. Міністр тоже дозволив складати поки що дві бригади українського війська, а потім, коли він добре обміркує це питаннє, то може дозволить складати і цілий корпус.

Михновський так закінчив свою промову: "Це військо буде боронити волю України й забезпечить її щастя в майбутнім. Нехай живе вільна Україна вкупі з вільною Росією".

На другий день з'їзд вітали представник краєвого (обласного) комитета партії народньої волі - Григорович-Барський, представники од євреїв, поляків, чехів, грузинів та иньші.

Особливу увагу звернув з'їзд на привітання губернського комісара Суковкина. Він дуже жалкував, що не вміє добре балакати по українському й через те мусить сказати свою промову на російській мові.

Київський губернський комісар Михайло Суковкін. На Всеукраїнському національному конгресі він пообіцяв, що російський уряд почує українців

Суковкин в своїй промові сказав, що тимчасовий уряд прислухається до голоса України й рахується з ним. Вже й тепер український народ має скрізь своїх представників. Вони є й в губернськім виконавчім комітеті, з якими він, Суковкин, працює в згоді.

Нехай же ця згода буде між українцями й урядом. Тепер український народ не тільки має право, але навіть і повинен висловиться про те, якого ладу він бажає на Україні, бо тимчасовий уряд прислухається до голоса українського народа.

Промову свою Суковкин закінчив по українському: "Нехай живе вільна Україна вкупі з вільними народами Росії". Великий вибух оплесків заглушив його слова.

Грушевський підійшов до Суковкина й розцілувався з ним.

Сильне вражіння зробила на з'їзд промова єпископа уманського Дмитра. Він звернувся до зʼїзда з такою промовою: "Вітаю вас. Мене ніхто на це не уповномочував, але мене привело сюди моє серце, яке дала мені мати-Україна. Працюймо з Богом на користь нашої дорогої матері-України".

Промова ця була сказана по українському. Крики "слава" залунали на всю залу. Третій день був присвячений виборам Центральної Ради. В Раду ввійшло щось до 150 душ. Головою Ради вибрали М.С. Грушевського. З тих членів, що ввійшли в Раду, виділять виконавчий комітет для постоянної праці. Комитет буде складатися з 30 душ.

Після виборів вирішили послати привітання всім народам Росії. На останку заспівали наш український національний гімн – "Ще не вмерла Україна".

На з'їзді обмірковувалось багато цікавих питань про майбутній лад на Україні, про наші стосунки до иньших народів, що живуть вкупі з нами, про ті багатства, що на Україні, та инши питання.

З'їзд, миж иньшим, постановив: требовать от тимчасового уряду, щоб він заборонив: 1) продаж і заклад землі та лісів, 2) довгострочну аренду земель, 3) вирубовати ліси, 4) продаж, залад і довгострочну аренду природних багацтв (угля, руди і т. д.), 5) продаж, заклад й довгосрочну аренду фабрік і заводів. Требувать, щоб ця заборона считалась дійсною на всій Україні з 1-го марця 1917 року, до того часу, поки ці питання не вирішать Установчі Збори.

Вільна Україна, 1917, № 3, С. 7-8.

Три роки війни в Україні: погляд військового репортера з Словенії

"Буча - це українська Сребреніца", - каже Боштян Відемшек. Словенський військовий репортер збирає матеріал для нової книги, у якій сучасна російсько-українська війна зіставляється з Першою світовою, а усі події планує висвітлювати лише в теперішньому часі. Нещодавно журналіст відвідав Ужгород, після чого опублікував у словенській газеті "Дело" статтю про війну в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".