21 квітня 1917

21 (8) квітня 1917: Український національний з'їзд

Всі почували себе на з'їзді, як в свої хаті, як сини однієї сімʼі. Зустрічались, як рідні брати, котрих недоля розлучила на багато літ

В Київі закінчився український національний з'їзд, скликаний "Центральною Радою". З'їзд засідав в залі купецького зібрання три дні - 6, 7 й 8 квітня.

Багато народу прибуло на цей з'їзд. Тут були представники од українців-матросів Балтійського та Чорноморського флотів, од українського війська, робітників, духовенства, учителів та селян.

Всі почували себе на з'їзді, як в свої хаті, як сини ідноі семʼі. Зустрічались, як рідні брати, котрих недоля розлучила на багато літ.

Засідання одкрив наш шановний професор Михайло Сергієвич Грушевський, який сказав дуже гарну й дуже щиру промову. Він звернувся з привітанням до салдат, селян та робітників.

На зʼїзді згадали про тих борців, що полягли за волю народа й проспівали їм "Вічну память". Окроме було вшановано памʼять тих борців, що полягли за волю України — всі з глибоким почуттям проспівали "Заповіт".

Більша частина першого дня була присвячена привітанням та виборам, презідіума (керовничих) зʼїзда. Першими обговорувалися питання про те, який лад повинен бути на Україні й яке становище займе Україна що до Росії. Порішили, що ми всі повинні домогатися автономії для України й федеративної демократичної республіки для Росії.

На засіданні підпоручик Михновський зробив заяву, що 4-го квітня українська депутація була в ставці верховного главнокомандующего й просила дозволити складати окреме українське військо. Генерал Алексєєв дозволив скласти поки що дві бригади війська.

Далі Михновський заявив, що українська депутація зараз була з таким же проханням у воєнного міністра Гучкова, який приїхав до Київа. Міністр тоже дозволив складати поки що дві бригади українського війська, а потім, коли він добре обміркує це питаннє, то може дозволить складати і цілий корпус.

Михновський так закінчив свою промову: "Це військо буде боронити волю України й забезпечить її щастя в майбутнім. Нехай живе вільна Україна вкупі з вільною Росією".

На другий день з'їзд вітали представник краєвого (обласного) комитета партії народньої волі - Григорович-Барський, представники од євреїв, поляків, чехів, грузинів та иньші.

Особливу увагу звернув з'їзд на привітання губернського комісара Суковкина. Він дуже жалкував, що не вміє добре балакати по українському й через те мусить сказати свою промову на російській мові.

Київський губернський комісар Михайло Суковкін. На Всеукраїнському національному конгресі він пообіцяв, що російський уряд почує українців

Суковкин в своїй промові сказав, що тимчасовий уряд прислухається до голоса України й рахується з ним. Вже й тепер український народ має скрізь своїх представників. Вони є й в губернськім виконавчім комітеті, з якими він, Суковкин, працює в згоді.

Нехай же ця згода буде між українцями й урядом. Тепер український народ не тільки має право, але навіть і повинен висловиться про те, якого ладу він бажає на Україні, бо тимчасовий уряд прислухається до голоса українського народа.

Промову свою Суковкин закінчив по українському: "Нехай живе вільна Україна вкупі з вільними народами Росії". Великий вибух оплесків заглушив його слова.

Грушевський підійшов до Суковкина й розцілувався з ним.

Сильне вражіння зробила на з'їзд промова єпископа уманського Дмитра. Він звернувся до зʼїзда з такою промовою: "Вітаю вас. Мене ніхто на це не уповномочував, але мене привело сюди моє серце, яке дала мені мати-Україна. Працюймо з Богом на користь нашої дорогої матері-України".

Промова ця була сказана по українському. Крики "слава" залунали на всю залу. Третій день був присвячений виборам Центральної Ради. В Раду ввійшло щось до 150 душ. Головою Ради вибрали М.С. Грушевського. З тих членів, що ввійшли в Раду, виділять виконавчий комітет для постоянної праці. Комитет буде складатися з 30 душ.

Після виборів вирішили послати привітання всім народам Росії. На останку заспівали наш український національний гімн – "Ще не вмерла Україна".

На з'їзді обмірковувалось багато цікавих питань про майбутній лад на Україні, про наші стосунки до иньших народів, що живуть вкупі з нами, про ті багатства, що на Україні, та инши питання.

З'їзд, миж иньшим, постановив: требовать от тимчасового уряду, щоб він заборонив: 1) продаж і заклад землі та лісів, 2) довгострочну аренду земель, 3) вирубовати ліси, 4) продаж, залад і довгострочну аренду природних багацтв (угля, руди і т. д.), 5) продаж, заклад й довгосрочну аренду фабрік і заводів. Требувать, щоб ця заборона считалась дійсною на всій Україні з 1-го марця 1917 року, до того часу, поки ці питання не вирішать Установчі Збори.

Вільна Україна, 1917, № 3, С. 7-8.

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.