2 листопада 1918

2 листопада 1918: Мешканці Стародуба дякують українській армії за захист від більшовиків

Мешканці Стародуба (стародавнє українське місто, тепер – у складі Росії) зібрали велику суму грошей і просили передати їх родинам загиблих у війні проти Росії.

Наказ

по Запорожському загону

(2-й піший Запорожський полк та 1-ша і 2-га батареі 1-го лехкого гарматнього Запорожського полку).

Ч. 19.

2-го листопаду

Посад Воронок

§ 1.

Стародубський Повітовий Староста приставши при відношенні від 30 жовтня ц.р. під ч. 4194 три тисячі пятьсот карбованців (3500) карб. грошей повідомив мене, що мешканці міста Стародуба глибоко сумуючи об тім, що в останніх баталіях з большовицькими бандами, багато забито та поранено лицарів старшин і козаків дорученого мені загону і бажаючи виявити свою вдячність тим, хто пролив свою кров, зібрали зазначені лепту і просили передати іі сім’ям забитих, а також прохають мене подякувати від імені всієї людности хоробрих вояків – старшин і козаків.

Славетні старшини і козаки! Мені дуже приємно оголосити всьому загону про увагу, довірря і заботливість населення міста Стародуба. Нам дорога грошова допомога, а ще дорожча увага людности. Ця увага є для нас новий істочник моральної та духовної сили для боротьби з лютими ворогами Неньки-України і всієї людности.

Від імени загону щиро дякую мешканцям Стародуба за увагу і допомогу і маю тверду надію, що доручений мені загін напружить всі сили, аби оправдати ту щиру увагу, яку нам виявляють.

Наказ цей прочитати в сотнях, ватагах і батареях.

Всі часописі прохаю передрукувати.

Отаман загону Болбочан

 

Відродження, 1918, Ч. 178, 6 листопада (24 жовтня), С. 8.

Ярослав Гайвас. Провідний діяч ОУН, розвідник, журналіст

Ярослав Гайвас належав до особливої категорії об’єктів оперативної розробки органів нквс / кдб – ідейних, переконаних, грамотних, добре підготовлених для підпільної роботи, які здобули хорошу освіту й пройшли велику школу боротьби, конспірації, перебування в тюрмах і таборах. Таких, на думку чекістів, не можна було ані завербувати, ані схилити до відмови від антирадянської діяльності. Тож їх мали тримати в полі зору і вигадувати способи, як мінімізувати активність.

Полковник Альфред Бізанц. Нотатки з внутрішньої тюрми мдб урср

Доля Альфреда Бізанца схожа з історією австрійського ерцгерцога Вільгельма Франца фон Габсбурга-Лотрінґена, відомого як Василь Вишиваний, який став полковником Легіону УСС і зіграв помітну роль в українському національно-визвольному русі. Той так само починав успішну кар'єру в австро-угорській армії, потім командував різними формуваннями у складі Української галицької армії та Армії УНР, після завершення Другої світової був схоплений працівниками СМЕРШ у Відні, доправлений для провадження слідства до Києва та обвинувачений у співпраці з низкою іноземних розвідок.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.