22 жовтня 1919: Жах
У середині жовтня 1919 року Київ пережив масштабний єврейський погром. Причиною стали антисемітські статті у газетах "Киевлянин" та "Вечерние огни". У цих статтях євреїв огульно звинувачували у підтримці більшовиків
Все більше і ясніше вимальовується київська трагедія — здача Києва добровольцями, захоплення його більшовиками, бої на вулицях, і нарешті — другий вступ добровольців у Київ.
Коли б захотіли ми одним словом означити київські події, ми сказали б тільки — жах! Жах від котрого холоне кров, піднімається волосся до гори.
Жах, котрий погасив людську совість, людські почування, людську душу, а замість того — звірина злоба, криваве божевілля, якийсь дикий садизм і неймовірна, нечувана жорстокість, безглузда жадоба руйнувати, катувати, знущатись.
Так уявляється нам київська трагедія, або краще — чорнозвірине "мракобѣсіе".
Київські події можна розмежувати на два моменти: перший — захоплення Києва більшовиками і боротьба на вулицях з усіма її страшними наслідками: бомбардуванням міста із важких гармат, руйнуванням будинків, розстрілом мешканців і т. д.
Другий момент — повернення Києва добровольцями.
З цього моменту, власне й починається та кривава оргія, яку ми охарактеризували одним словом — жах!
Добровольці, повернувши Київ, стали шукати винуватця свого ганебного утікання з Києва.
Таким винуватим, розуміється, став "жид". А раз "винуватий" наїжився, значить — ізолювати його, позбавити елементарних прав громадянина і віддати його на глум дикій озвірілій юрбі.
Таким "винуватим", кажемо, стало єврейське населення злобу, яка накипіла у добровольців за своє "доблестное 6Ѣгство" з Києва, вилито на київське єврейське населення.
Ні іспанська інквізиція, ні ті погроми, які зазнали уже євреї, не можуть дорівнятися своїм жахом і озвірінням до того, що діється зараз у Києві, бо воно виходить поза межі людського слова, людської кваліфікації.
Це просто безумний кривавий кошмар.
Розправа добровольців з євреями у Києві набирає систематичного організованого характеру.
Іде просто винищення жидів, які "продали Росію і привели більшовиків". Вирізують всіх — старих, молодих, дітей і жінок.
Озвірілі, п'яні банди московських офіцерів заливають єврейською кров'ю вулиці Києва, мстяться нелюдським способом над беззбройними й беззахисними; над тими, чия вина полягає тільки в тому, що він жид.
Російська преса в шаленій ненависті до єврейства, весь час підʼюжує хуліганські банди до помсти і "справедливої розправи" з ворогами "единой недѢлимой" Росії.
Якийсь вампірський психоз охопив денікинських розбійників. Психоз цей виливається в потворні, жахливі форми.
Над Києвом стоїть суцільний стогін, крики й прокляття жертв погрому.
Над Києвом — червона мла від людського озвіріння, лютої злоби і сліпої помсти над єврейським населенням.
М. Я.
