5 жовтня (21 вересня) 1917: Пошесть

З давніх-давен по людях ходять всякі пошести, а тепер до них долучилась ще одна – це слабування на бучні прийоми та на прилюдні вшанування

З давніх-давен по людях ходять всякі пошести, а тепер до них долучилась ще одна – це слабування на бучні прийоми та на прилюдні вшанування.

Так колись робили римляне, але римляне шанували своїх героїв тоді, як вони вже були героями, а сучасні герої бажають, щоб їх прославляли раніш, ніж вони щось зробили.

В той час, коли так дуже потрібне діло, коли ми повинні працювати без відпочинку, поки що без подяки, то самев цей час ми тільки й думаємо про славу. І от слави чи здобудемо чи ні, а коли прокуняємо такий гарячий момент, який зараз переживаємо, то хто зна, чи буде нам шана й дяка? Певно, ні. А прокльони од покоління за нашу недбайливість, байдужість та себелюбство можемо начуватись. Та й пора б уже прочуматись од того хмелю, що пʼянив усих діячів з перших днів революції.

Села темрявою чорною оповиті, люди не знають, чого триматись і що робить, хвилюються, мов море бурхливе й хто може вгадати у віщо те хвилювання виллється… А ми з себе римлян удаємо, хоч направду з нас римляне дуже погані й нікчемні.

Нова рада, 1917, № 142, 5 жовтня (21 вересня), С. 1.

Теми

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.