24 квітня 1918

24 квітня 1918: Кримське питання

Українська Народна Республіка своїм законом про національно-персональну автономію доказала свою до найвищого ступеня посунену національну толеранцію.

Телеграф приніс для нас дуже втішні відомости. Наші військові частини, при допомозі німецького війська, заняли головні стратегичні пункти і ця обставина дозволяє нам сподіватись, що в найближчих днях большовицька авантюра буде ліквідована.

З огляду на це кримське питання набірає незвичайної ваги для Української Народньої Республіки.

Український народ за останні два століття вів вперту і постійну боротьбу за північне і східне побережжя Чорного моря.

З ліквідацією кримського ханства російський уряд вів централістичну політику в відношенню до кримських татар, давніх мешканців Кримського Півострова, політику утисків і переслідовань, як національних, так також релігійних змагань татарського народу, що і було причиною, що татари цілями сотнями тисяч покидали рідний край, щоби осісти в єдиновірній Турції.

На покинуті землі пішла кольонізаційна хвиля українського народа, яка при допомозі плуга докотилась до північного підніжжя Кримських гір.

Тепер національно-територіяльне розміщення татар і українців таке, що національна територія татар обмежилась до південно-прибережньої смуги Криму, все що на північ покрила собою українська кольонізаційна хвиля.

Кількість людности і простір татарської національної території є того рода, що кримсько-татарська нація не може бути здібною до утворення самостійної державної організації і мусять опертись о якусь сильнішу державу, забезпечивши собі всю ширину національних прав і повноту національного розвію.

Такою найбільш демократичною державою може бути тільки Українська Народня Республіка, з якою Кримський півостров звʼязаний як найтісніще територіяльно і геоґрафично.

Українська Народня Республіка своїм законом про національно-персональну автономію доказала свою до найвищого ступеня посунену національну толеранцію, тож кримські татари, яким Україна не може заперечити прав на національне самовизначення може буть спокійна, що Українська Народня Республіка зробить з кримської національної території державний організм, звязаний з Україною в тісну федерацію.

До такої федерації мається, опріч політичних, також чисто економичні передумови. Україна - країна хлібна і звеликими промисловими можливостями в майбутності – кримський південь – це Рівьєра, кліматичні станції, виноградні і фруктові сади, яки одначе без українського хліба і українських виробів промислу обійтись не зможуть.

Державний сімбіоз кримських татар і українців подиктований є самою природою і ми думаємо, що ці резони, як найбільш переконуючі, візьмуть під увагу татарські політики і дійдуть для добра рідної країни до вигідного для українців і себе порозуміння.

Відродження, 1918, № 23, С. 1.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.