Спецпроект

Голодомор в історичній пам’яті української молоді: на прикладі студентів ЗВО м. Дніпро

Голодомор в українську етнічну, національну історичну пам'ять активно почав входити вже з кінця 1980-х рр. Але цей процес, насамперед, торкався і дієво впливав на формування світоглядних настанов порівняно незначної кількості населення України. Передусім людей, які і так мали виразну національну орієнтацію. Значення Голодомору як символу, певного світоглядного «лакмусового папірця» посилюється в умовах фактичної російсько-української війни. Тому питання про ступінь поінформованості щодо даної історичної події, сприйняття (або не сприйняття) її як геноциду і спільної об’єднавчої вісі української історії, мають вагому значимість і актуальність.

Із 1993 р. Голодомор починає ставати доволі важливим елементом державної гуманітарної політики в царині формування спільної загальноприйнятної матриці національної історичної пам'яті. Ці процеси посилилися в часи президентства Віктора Ющенка.

Голодомор не просто як трагедія, а як геноцид українського народу починає претендувати на чільне місце в системі української ідентичності. І, водночас, стає важливим елементом і механізмом державної політики.

Таким чином, можна стверджувати, що за період із середини 2000-х і по сьогодення вже сформувалось покоління молоді, виховане на розумінні важливості Голодомору як спільної національної трагедії, яка є однією з основ української історичної національної пам'яті.

Значення Голодомору як символу, певного світоглядного "лакмусового папірця" посилюється в умовах фактичної російсько-української війни. Тому питання про ступінь поінформованості щодо даної історичної події, сприйняття (або не сприйняття) її як геноциду і спільної об'єднавчої вісі української історії, мають вагому значимість і актуальність.

На жаль, коли мова йде про міждисциплінарні наукові студії,тематика Голодомору об'єктом соціологічних досліджень, у порівнянні з іншими проблемами українського буття, ставала не так часто.

Як виняток можна згадати дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) 2006 р. [1] та 2007 р., [2] систематичні опитування з даної проблематики Соціологічної групи "Рейтинг" 2014 р. [3], 2015 р [4], 2016 р. [5], 2017 р. [6], 2018 р. [7], 2019 р. [8]

Об'єктом дослідження виступало доросле населення України, проте студентство як репрезентант нового сприйняття Голодомору, не розглядалося окремо.

Виходячи з вузької емпіричної бази інтерпретацій Голодомору сучасною молоддю, протягом жовтня 2021 р. Комунальний заклад "Музей спротиву Голодомору" Дніпровської міської ради провів соціологічне дослідження "Голодомор в історичній пам'яті української молоді. На прикладі студентів ЗВО м. Дніпро".

 
Фото сергія нужненка / Радіо свобода

Вибірка цільова, багатоступенева, має аналітичний характер. У вибірку потрапило чотири заклади міста Дніпро: Дніпровський державний медичний університет (ДДМУ), Дніпровський національний університет залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна (ДНУЗТ), Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ (ДДУВС), Національний технічний університет "Дніпровська політехніка" (НТУ "ДП"). Кількість респондентів становила 250 осіб.Розподіл за статтю виглядає наступним чином: жінок 52,6 % проти 47,4 % чоловіків.

Серед основних питань, які були запропоновані студентам, які приймали участь в опитуванні, було запропоновано чотири питання: "Чи маєте Ви уявлення про таку історичну подію як Голодомор?", "Звідки Ви дізнались про цю подію?", "Чи вважаєте Ви Голодомор геноцидом українського народу?", "Чи вважаєте Ви, що на історії Голодомору потрібно будувати українську історичну пам'ять?".

Дослідження мало попередній характер, що відбилось і на кількості питань, і на кількості респондентів. Звичайно, подібна тема вимагає більш широкого масштабного опитування, яким повинні бути охоплені всі ЗВО (в даному випадку міста), а ширше, бажано регіону чи, навіть країни.

Зокрема, потрібна й розлогіша (як у кількості питань, так і у розширеній "об'єктивці") анкета, що дало б можливість більш розгалуженої кореляції отриманих відповідей за віком, освітнім напрямком, етнічною приналежністю, віросповіданням, місцем народження, мовою тощо.

Метою ж нашого дослідження було отримання первинної інформації про ступінь обізнаності студентської молоді із проблемою Голодомору, його історією та екстраполяцією в сучасні історичні процеси.

Результати опитування свідчать про високийрівень поінформованості студентської молоді про таку сторінку українськоїісторії як Голодомор. За більш ніж 30 років активного цілеспрямованого інформування про те, шо сталось у 1932-1933 рр. на території УРСР, ці трагічні події міцно закарбувались у пам'яті і свідомості.

На питання "Чи маєте Ви уявлення про таку історичну подію як Голодомор?" ствердно відповіло 248 респондентів (99,2 % від опитаних ). Негативна відповідь надійшла лише від двохосіб (0,8 %).

 
"Робітниця проходить повз маленьку жертву голоду: мертва дитина лежить на тротуарі у Харкові" (авторський підпис Вайтінга Вільямса, розміщений у його статті про Голодомор в Україні у журналі Answers в лютому 1934 року). Фото зроблене у серпні 1933 року 
ФОТО: WHITING WILLIAMS PHOTOGRAPHS / WESTERN RESERVE HISTORICAL SOCIETY

Відповіді на наступне питання свідчать про роль школи в розповсюджені інформації та формуванні історичної пам'яті і національної свідомості. Так, відповіді на питання анкети засвідчили, що переважна більшість опитаних інформацію про Голодомор отримала саме у школі, 172 респонденти (68,8 %), в родині інформацію отримало 63 особи (25,2 %), самостійно 16 (6,4 %). І відповідь у графі "Інше" надало 13 осіб (5,2 %), відзначаючи роль засобів масової комунікації, зокрема ТБ.

Не вважають цю історичну подію геноцидом лише 7 осіб (2,8 %). Відповідь у графі "Інше" надало теж 7 студентів (2,8 %). У той же час, близько 8,4 % (21 респондент) засвідчили, що вони не мають думки з цього приводу тому, що їм це "байдуже". А 39 осіб (15, 6 %) ускладнилися з відповіддю.

Таким чином близько 26 % опитаних продемонстрували відмінність своїх світоглядних позицій з даного питання, порівняно із офіційно прийнятими у державі.

У той же час, не можна стверджувати, що подібні погляди стовідсотково свідчать про певні антиукраїнські настрої. Можливо мова йде про альтернативність до офіційної точки зору. Або, взагалі, пояснюються нонконформізмом, відштовхуванням від пропагованої/нав'язуваної державою позиції, що взагалі притаманно молоді.

Натомість переважна більшість опитаних, 196 осіб (78,4 %) вважають Голодомор геноцидом українського народу. Простежуються в цьому питанні і певні гендерні відмінності. Хоча розробник анкети і не ставив за мету пошук глибших кореляційних зв'язків, навіть побіжний аналіз свідчить, що Голодомор як геноцид в першу чергу сприймається жінками.

Проте, якщо кількість тих хто вважає Голодомор геноцидом має абсолютну більшість,то не всі опитані вважають, що ця подія має знаходитись в основі формування світоглядних настанов сучасного українця. Принаймні, стати найбільшим компонентом історичної пам'яті.

На питання "Чи вважаєте Ви Голодомор геноцидом українського народу?" позитивно відповіло 78, 8 % респондентів. У той же час, на питання "Чи вважаєте Ви, що на історії Голодомору потрібно будувати українську історичну пам'ять?", відповідь "так" вказало 157 респондентів (62,8 %). Категорично проти – 30 осіб (12 %). Певній кількості – це байдуже – 10 осіб (4 %). Поруч із цим 47 (18,8 %) респондентів утруднились відповісти на дане питання.

 
"Братські могили для голодуючих" (авторський підпис). Околиці Харкова, 1933 рік 
ФОТО: ALEXANDER WIENERBERGER / SAMARA PEARCE ARCHIVE

Знову ж таки, цікавим є той факт, що негативну відповідь частіше надавали чоловіки ніж жінки. Це наводить на думку, що "сильній статі" притаманний потяг до героїзації, а не віктимізації своєї історії. Ці результати, до речі, наочно ілюструють певні дискусії довкола того, якою повинна бути національна історична пам'ять – історією трагедій, чи історією перемог?

Думки щодо цього доволі різняться. Як говорив у 2007 р. російський політолог Андрій Окара відносно Голодомору в українській історичній памяті: "…идентичность должна основываться на жизнеутверждающих факторах, а не на памяти о смерти".[9]

Натомість існує інша модель національної історичної пам'яті, де в якості системоутворюючого елементу виступає не "історія перемог", а "історія трагедій". Так, наприклад, український правознавець Наталія Стецюк зазначає, що:

"Саме народна пам'ять є в наші дні надійним оберегом у справі збереження національної державності загалом, а пам'ять про минулі жертви народу (особливо про невинно убієнних дітей, жінок, літніх людей) – тим, що на століття консолідує націю у її природньому прагненні до свого збереження, до забезпечення гідного майбутнього кожній людині".[10]

Питання це має суб'єктивний і дискусійний характер. І швидше за все, тут доречною виглядає думка Ярослава Грицака про те, що "У принципі і воєнна перемога, і воєнна поразка може бути джерелом для створення героїчних мітів".[11] Що, власне і показали дані нашого дослідження.

Таким чином, результати опитування засвідчують значну поінформованість української молоді (принаймні, студентства ЗВО) про таку історичну подію, як Голодомор. А також про вже виразно сформований погляд на цю подію, як на геноцид українського народу.

Наявна інформація також засвідчує місце школи в розповсюдженні історичних знань та певних ідеологем Звичайно, як і було сказано вище, подібні дослідження вимагають більш масштабнішого і комплекснішого підходу, що може стати завданням на майбутнє.

 
Старий чоловік сидить на дерев'яному мості й просить милостиню. Фото 1933 року 
ФОТО: ALEXANDER WIENERBERGER / SAMARA PEARCE ARCHIVE



Література

[1]   Думки населення України щодо визнання Голодомору 1932-33 рр. геноцидом. Режим доступу: https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=448&page=1&y=2007

[2] Думки населення України про Голодомор 1932-33 р. Динаміка ксенофобії в Україні 1994-2006. Режим доступу: https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=466&page=1&y=2006

[3] Все більше українців вважають Голодомор геноцидом – соціологи Режим доступу: https://old.uinp.gov.ua/news/vse-bilshe-ukraintsiv-vvazhayut-golodomor-genotsidom-sotsiologi

[4] Динаміка ставлення до Голодомору. Листопад 2015. Режим доступу: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/dinamika_otnosheniya_k_golodomoru_noyabr_2015.html

[5] Динаміка ставлення до Голодомору. Режим доступу: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/dinamika_otnosheniya_k_golodomoru.html

[6] Динаміка ставлення до Голодомору. Листопад 2017. Режим доступу: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/dinamika_otnosheniya_k_golodomoru_noyabr_2017.html

[7] Динаміка ставлення до Голодомору. Режим доступу: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/dinamika_otnosheniya_k_golodomoru_1932-33_gg_noyabr_2018.html

[8] Динаміка ставлення до Голодомору 1932-33 рр. Режим доступу: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/dinamika_otnosheniya_k_golodomoru_1932-33_gg.html

[9] Голод 1932-1933 годов: "геноцид украинскогонарода" илиобщаятрагедиянародов СССР? Материалы круглого стола, проведенного Центром украинистики и белорусистики на Историческом факультете МГУ 10 декабря 2007 года. Режим доступу: http://www.hist.msu.ru/Labs/UkrBel/golod_final.htm

[10] Стецюк Н. Пам'ять про Голодомор як складова державної політики збереження національної пам'яті українськогонароду (історико-правові аспекти). Міждисциплінарні підходи у дослідженні Голодомору-геноциду: матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції (19 листопада 2020 р.). (Київ, 2021), 181

[11] Грицак Я. Українсько-єврейські стосунки у постсовєтській історіографії. Страсті за націоналізмом. Історичні есеї. (Київ: "Критика", 2004), 171.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.