У Києві встановили пам'ятник на могилі відомого математика. ФОТО

На могилі українського математика, професора Василя Єрмакова (1845–1922) було відкрито пам’ятник.

Про це повідомляє Київське математичне товариство.

Український математик і педагог, професор Київського університету і Політехнічного інституту, член-кореспондент Петербурзької академії наук спочиває на Лук’янівському цвинтарі в Києві (ділянка № 21).

На цій ділянці кладовища поховано ряд видатних українських вчених. Зокрема, тут могили першого директора Інституту математики АН УРСР академіка Д. О. Граве (1863–1939) і одного з його наступників — академіка Г. В. Пфейффера (1872-1946), який був директором об’єднаного Інституту математики і фізики АН УРСР протягом 1941-44 рр.

Раніше на могилі Єрмакова була лише скромна табличка з непомітним написом. Пам’ятника не було, тому що вчений помер у важкі для нашої країни часи (1922 рік), останнім часом навіть голодував.

Ініціативу Київського математичного товариства зібрати кошти на пам’ятник щиро підтримали українські математики.

Фото: Олександр Барановський

У церемонії взяли участь співробітники й випускники КНУ імені Шевченка, Національного технічного університету "КПІ", Національного педуніверситету імені Драгоманова, Інституту математики НАНУ, члени Київського математичного товариства, працівники Педагогічного музею і Державного політехнічного музею.

Василь Єрмаков — один із корифеїв математичної науки в Україні. Випускник Київського університету Св. Володимира, він був відряджений для поглиблення знань за кордон, слухав лекції в Берліні й Парижі. Усім, хто вивчає вищу математику, відома ознака збіжності рядів за Єрмаковим. Спеціальні системи звичайних диференціальних рівнянь добре знані в світі під назвою систем Єрмакова.

Становлення викладання математичних дисциплін і наукових розробок у Київському університеті значною мірою завдячує діяльності Єрмакова. Він підготував ряд підручників і посібників з різних математичних дисциплін, які викладав.

Єрмаков також викладав на Вищих жіночих курсах. Він — один із засновників Фізико-математичного товариства у 1889 році, засновник (1884 рік) і редактор єдиного в Російській імперії науково-популярного математичного журналу — "Журнала элементарной математики". 

Лук’янівський цвинтар — один з найстаріших у Києві. Тут спочивають представники козацьких родів, видатні українські лікарі, вчені, композитори, актори, художники, а також жертви терору 30-х років ХХ ст. Від 1994 року - Державний історико-меморіальний заповідник.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.