In Memoriam. Помер радянський танковий ас родом з України

В Ізраїлі на 92-му році життя помер письменник і лікар Йон Деген, який у часи Другої світової війни знищив 16 танків Вермахту.

Про це повідомив голова департаменту громадських зв'язків Федерації єврейських громад Росії Борух Горін на своїй сторінці в Facebook, передає "Дзеркало тижня".

Деген народився 4 червня 1925 року в місті Могилеві-Подільському Вінницької області. Під час Другої світової війни гвардії лейтенант Деген був командиром танка, на рахунку його екіпажу 16 підбитих німецьких танків.

Йон Деген, 1946 рік. Фото: lechaim.ru

Після війни закінчив Чернівецький медичний інститут, працював ортопедом‑травматологом. У 1977 році Деген репатріювався в Ізраїль.

У 1973 році захистив першу в світі докторську дисертацію з магнітотерапії. Автор 90 наукових статей. Його твори видавалися в Ізраїлі, Росії, Україні, Австралії, США.

Деген — автор вірша "Мій товариш, в смертельній агонії...", який він написав в грудні 1944 року. Вірш довгий час був відомий як твір невідомого фронтовика. Авторство Дегена відкрилося лише в кінці 1980-х років.

Він також написав книги "З дому рабства", "Вірші з планшета", "Іммануїл Великовський", "Портрети вчителів", "Війна ніколи не закінчується".

Фото: zn.ua

Із циклу "Стихи из лейтенантского планшета":

Мой товарищ, в смертельной агонии

Не зови понапрасну друзей.

Дай-ка лучше согрею ладони я

Над дымящейся кровью твоей.

Ты не плачь, не стони, ты не маленький,

Ты не ранен, ты просто убит.

Дай на память сниму с тебя валенки.

Нам еще наступать предстоит.

Грудень 1944 р.

9 мая 2005 года

Солнце пьет с орденов боевых

Безрассудной отваги выжимки.

Чудо! Мы еще среди живых,

Старики, что нечаянно выжили!

Как тогда, в День Победы, поллитре рад,

Но на сердце моем окалина:

Делал все для кончины Гитлера,

А помог возвеличить Сталина.

Спогади Йона Дегена про війну читайте тут.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.