«Польща і Україна – зять і теща, а Росія – далека родичка із вибухонебезпечним характером» – заступник Глави МЗС Польщі

Те, що відбувається в Україні – не тільки на фронті, а й у сфері державних реформ, державних фінансів чи виборів наступного року – має принципове значення для нас і для майбутнього вигляду європейського порядку.

Таку заяву зробив заступник міністра закордонних справ Польщі Бартош Ціхоцький в інтерв’ю PAP.

Бартош Ціхоцький

Фото: PAP  

Чиновник не погодився з тезою про серйозні труднощі у відносинах Польщі з Україною. Він підкреслив, що Польща, поряд з США, Канадою та Великою Британією, є основою західної підтримки українських збройних сил, що захищають Європу від російської агресії.

Водночас, він відзначив, що існують труднощі в основному в ділянці історичного діалогу; він висловив стурбованість підтримкою деяких обласних адміністрацій українських націоналістичних кіл.

"Відносини між Польщею та Україною нагадують мені будинок, в якому живе велика родина різних поколінь. Черговий рецидив російського імперіалізму – це як візит непрошених гостей.

Зять і теща не перестануть обмінюватися компліментами з такої тривіальної причини, що за стіл сіла далека родичка, відома своїм вибухонебезпечним характером. А зараз серйозно – я не згоден з тезою про великі труднощі у відносинах з Україною" - відзначив Ціхоцький.

"Боротьба за правду про волинський злочин – це не лише питання очікувань поляків від українців. Це надзвичайно важливо для процесу формування української ідентичності. Я не хочу робити простих порівнянь, але, будь ласка, зверніть увагу на історію боротьби за правду про Катинь. Поки росіяни прагнули відшукати винних та жертв, розвиток демократичної Росії прогресував.

Домінуючий в офіційній українській риториці релятивізм злочину на Волині – наочним прикладом чого став візит президента Петра Порошенка до Сагрині 8 липня при паралельному відзначенні круглої річниці "кривавої неділі" в Луцьку за участю президента Андрея Дуди – не тільки важко прийняти для поляків, але це може означати виклик для демократизації України", - зазначив заступник міністра.

"У відносинах з Україною, на жаль, ми не можемо дозволити собі розкіш відкладати речі на майбутнє, все вимагає термінового врегулювання, повної співпраці та відданості обох сторін.

Те, що відбувається в Україні – не тільки на фронті, а й у сфері державних реформ, державних фінансів чи виборів наступного року – має принципове значення для нас і для майбутнього вигляду європейського порядку.

Пройшло 30 років, відколи Польща та Україна стали повністю відповідальними за свою долю. Таким чином, період романтичних поглядів один на одного вже минув, і настав час для зрілого і реального погляду очі в очі", - підсумував Бартош Ціхоцький.

Нагадуємо, що у першій декаді жовтня запланована зустріч між віце-прем’єром України та представниками Інституту національної пам’яті Республіки Польща у справі скасування заборони польським дослідникам вести роботи в місцях польських поховань на українських землях.

Список розстріляних українців у Сандармоху

5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи». Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від реальних та потенційних опонентів владі, від елементів, які «не годилися для будівництва комунізму». Теоретичне обґрунтування цих заходів здійснив новий нарком НКВД Ніколай Єжов, а вдосконалив особисто Сталін.

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Винуватці Абхазької війни

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей