Серед ліквідаторів аварії на ЧАЕС таки був темношкірий. Журналісти його знайшли

Російська служба Бі-бі-сі розшукала темношкірого ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року і записала з ним інтерв’ю.

Ним виявився росіянин Ігор Хіряк, мешканець м. Череповця Вологодської області Російської Федерації.

У 1986 році йому було 19 років і він проходив строкову службу в Радянській армії в Києві.

«Здавалося почалася справжня війна», — такі враження в нього залишила кількість військової техніки і солдатів, які скупчилися в зоні відчуження.

Ігор Хіряк розповідає, що серед рядових кружляли чутки про те, що їх відправляють на ліквідацію аварії на АЕС, проте офіцери забороняли говорити про це.

Хіряк – єдиний темношкірий серед ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи. Він та його товариші по службі у 210-й понтонно-мостовій бригаді споруджували міст через р. Прип’ять, яким відбувалася евакуація мешканців зони.

Достеменно свого походження він не знає. Народився Ігор у Росії. Прадід Ігоря теж мав темну шкіру, тому він думає, що отримав його гени.

Докладніше дивіться у сюжеті:

Нагадаємо, після того, як британська акторка Карла Мері 1 червня цього року розкриткувала серіал «Чорнобиль» за відсутність темношкірих акторів, видання «TheБабель» розшукало сторінку Ігоря Хіряка у соцмережі Вконтакті. Тоді журнаістам не вдлося зв’язатися з ліквідатором.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.