АНОНС: Презентація книжки "Григорій Орлик, або Козацька нація у французькій дипломатії"

Оповитий численними міфами, персонаж низки романів – таким тривалий час був Григорій Орлик. Однак нероманізований Орлик є не менш захопливою постаттю, яка ще чекає на справжнє визнання.

Видавництво "Темпора" і Книгарня "Є" запрошують на презентацію книжки Ірини Дмитришин про сина гетьмана Пилипа Орлика.

 

У наші дні під час франко-українських зустрічей, офіційних чи неформальних, обидві сторони незмінно згадують шлюб 1051 року між Анною Ярославною та Генріхом І, так ніби від славного, але віддаленого періоду Русі у спільній історії двох країн не було більше жодної визначної події.

Григорій Орлик, син Пилипа Орлика і хрещеник Івана Мазепи, з'явився у французькій зовнішньополітичній грі лише як зв'язковий, щоб представляти інтереси свого батька, проте після його смерті протягом близько тридцяти років він відіграватиме значну роль у дипломатії та військовій справі Франції виключно завдяки власному талантові.

Григорій Орлик продовжуватиме справу визволення козацької нації аж до своєї загибелі на полі битви у 1759 році, захищаючи інтереси Франції під час Семилітньої війни.

Непересічна доля Григорія Орлика лишалася поза увагою істориків: чого вартий той факт, що особиста роль Григорія Орлика в обранні Лещинського і, зокрема, місія супроводу Станіслава до Варшави в 1733 році, під час секретної та небезпечної подорожі, відсутня в численних біографів Лещинського, тоді як архівних матеріалів про цю подію чимало.

Авторка: Ірина Дмитришин – завідувачка кафедри українських студій в Інституті Східних Мов і Цивілізацій (Париж, Inalco – Etudes ukrainiennes). Авторка монографій, присвячених Григорію Орлику (2005) та подорожі Едуарда Ерріо до України у 1933 році (2018), упорядниця Меморандумів Григорія Орлика (2017). Перекладачка українських сучасних авторів французькою мовою.

Модерує: Ольга Петренко-Цеунова.

Час: 24 вересня, вівторок, 18:30

Місце: Книгарня "Є", вул. Лисенка, 3, м. Київ

Вхід вільний.

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Винуватці Абхазької війни

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей

Помилка Михайла Терещенка

Тут би йому і зрозуміти все та направити сили, а головне всі гроші, саме в цей напрямок, повернутись в Київ, поставити чітку і виграшну ставку на Україну. Але ні... він ставить все на "зеро", бажаючи отримати абсолютно повний контроль, всю імперію, вибороти для себе мрію демократичної Росії, яка настільки ж примарна, як і його віра в те, що в казино приносять успіх ставки на дати народження матері і бабусі