Фільм "Червоний. Без лінії фронту" вийде у прокат у жовтні

Кінокомпанія «ІнсайтМедіа продюсерський центр» представила Держкіно завершений виробництвом повнометражний художній фільм Зази Буадзе і Тараса Ткаченка «Червоний. Без лінії фронту».

Про це повідомляє пресслужба Держкіно.

 

"Стрічка є приквелом до фільму "Червоний". У кінотеатральному прокаті "Червоний. Без лінії фронту" з'явиться вже у жовтні 2020 року", - йдеться у повідомленні.

Як зазначається, кінопроєкт стрічки став одним з переможців Десятого конкурсного відбору Держкіно та отримав державну фінансову підтримку розміром 21,7 млн грн при загальній вартості виробництва у 43,5 млн грн.

Режисери-постановники фільму – Заза Буадзе і Тарас Ткаченко. Автор сценарію – Андрій Кокотюха. Оператор-постановник – Олександр Земляний.

Ролі у фільмі виконали Микола Береза (Данило Червоний), Максим Панченко (Дорош), Олег Стефан (Ворон), Орест Пастух (Зенон), Андрій Мельник (Мирон), Володимир Губанов (Калюжний), Дар'я Плахтій (Уляна), Яна Корольова (Дарина).


"Червоний. Без лінії фронту" розповідає про 30-ті роки ХХ століття. Західна Україна – під владою Польщі. Данило Червоний – звичайний студент. Разом із друзями, українськими студентами, він захоплений ідеєю створення Української незалежної держави.

Потрапивши під вплив радикалів, четверо друзів вступають у збройне протистояння з польською владою. Однак коли польська таємна поліція виходить на їхній слід, хлопці опиняються перед вибором, який назавжди змінює звичайне життя й розводить їх по різні сторони барикад.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.