Спецпроект

АНОНС: Брифінг "Геноцид поза цифрами: фальсифікація інформації про Голодомор між суспільством, державою та науковою етикою"

Навколо Національного Музею Голодомору-геноциду розгортається серйозний скандал щодо обчислення кількості жертв Голодомору. Він вийшов далеко за межі наукової спільноти – від імені Музею поширюється інформація, яка не підкріплена верифікованими аргументами та навіть містить відверто неправдиві дані.

Організаторами брифінгу є "Likбез. Історичний Фронт".

 

"Мета нашого брифінгу – пояснити, що насправді відбувається. Ми озвучимо факти свідомої фальсифікації про трагічну подію української історії за участі установи, яка найпринциповіше повинна відстоювати та берегти історичну правду. Піднімемо питання цінності репутації в науковій спільноті та дотримання наукової етики.

Наголошуємо, що це не публічна дискусія і не зведення особистих рахунків. Суперечки через конкретні цифри та обговорення наукових методик – справа академічного середовища. Це – позиція української наукової спільноти та громадських діячів, що обурені спробами спекуляції на національній трагедії, фальсифікаціями та безпідставними звинуваченнями.

За умов інформаційної війни, коли противниками України заперечується сам факт геноциду українського народу, ми не можемо толерувати подібні речі. Адже вони розхитують основи національної безпеки України" - йдеться у повідомленні.


Модератор: Кирило Галушко, кандидат історичних наук, Інститут історії України НАН України, координатор громадського просвітницького проекту "LIKБЕЗ. Історичний фронт".


СПІКЕРИ:

Євген Захаров, голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини, співголова Харківської правозахисної групи (зум);

Юрій Макаров, журналіст, історик, громадський діяч, голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка;

Оксана Юркова, кандидатка історичних наук, Інститут історії України НАН України

Дарія Маттінглі, історикиня, викладачка радянської історії в Кембриджському Університеті (зум)

Віталій Нахманович, історик, етнополітолог, Музей історії міста Києва


Час: 23 грудня, четвер, 12.00


Місце: Український кризовий медіа-центр


Онлайн-трансляція події за посиланням.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.