Активісти збирають кошти на фільм про ветерана Миколу Микитенка, який вчинив самоспалення

Восени 2020 року учасники ГО “Arts&Rights” почали зйомки документального фільму “Понад усе”. У ньому розповідають історію родини ветеранів війни з Росією, батька й доньки Миколи та Юлії Микитенків. У стрічці автори підняли важливу тему, якій часто приділяють неналежну увагу – суїцид серед ветеранів та вигорання військових.

Про це повідомляє Новинарня.

 

У жовтні 2020 року учасник боїв за гору Карачун Микола Микитенко одягнув свою військову форму, численні нагороди, написав останній допис у соціальних мережах, вийшов на Майдан Незалежності та вчинив акт самоспалення. Внаслідок отриманих опіків він помер.

"Цей відчайдушний крок, вчинений у момент розведення військ на Донеччині, був актом протесту проти політики капітуляції. На жаль, він залишився практично поза увагою як медіа, так і держави.

Тому місією фільму є порушення важливої теми суїциду серед ветеранів і привернення уваги до проблеми неналежної комунікації держави з колишніми військовими.

Стрічка також висвітлюватиме життя Юлії, доньки Миколи, яка сама, пройшовши війну і втративши чоловіка й батька, продовжує жити далі, гідно долаючи виклики", – зазначають в організації "Arts&Rights".

Команда проєкту вважає, що в українському суспільстві недостатньо осмислена та прокомунікована проблема самогубств серед ветеранів.

"Ми навіть не можемо оцінити масштаб проблеми, оскільки держава не збирає відповідної статистики. Ми хочемо, щоб наш фільм став першим важливим кроком до проговорювання цієї теми. Тому в ньому ми порушимо важливі питання вигорання, зневіри та самогубств серед ветеранів.

Ми хочемо зрозуміти, чому це трапляється і як би ми могли цьому запобігти. А також як знайти сенс жити і рухатись далі, коли ти втрачаєш найдорожчих людей", – каже продюсерка фільму Оксана Іванців.

Режисером фільму став Андрій Литвиненко. Зйомки розпочали на Майдані, під час прощання з Миколою Микитенком. За рік команда фільму змогла зафіксувати багато важливих сцен із життя українських військових: прощання, спогади побратимів, звільнення із ЗСУ Юлії Микитенко, її громадську діяльність, боротьбу з вигоранням, переживання втрати.

Прем'єру стрічки запланували на 2023 рік.

Зйомки відбуваються на волонтерських засадах. Тепер команда проєкту просить підтримати створення фільму на "Спільнокошті". Підтримати створення документалки можна тут.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.