Спецпроект

1989: реклама "Таврії" для західного ринку

Рекламісти просували запорізький автомобіль у капіталістичну Європу, наголошуючи на дешевизні ("Сунеться повільно, але до супермаркета довезе") і економічності.

...До того, як на Запорізькому автозаводі "Комунар" почали скручувати докупи вузли корейських "Деу", там випускали "Таврію", яка навіть продавалася на Захід. Це було в останні роки УРСР.

Mодернізований за американськими лекалами "Запорожець" перетворився з "мильниці" на римейк першої "Форд Фієсти" зразка 1976 року.

Масове виробництво "Таврій" розпочалося у 1988-ому, і одразу ж був передбачений експортний варіант - з правим розташуванням руля, заднім склоочисником і системою вприску палива під екологічний стандарт "Євро-2".

В кінці 70-их така машина була однією з найкращих у Європі у своєму класі, але через 10 років ситуація змінилася.

Тому рекламісти просували авто на західний ринок, наголошуючи на його дешевизні ("Сунеться повільно, але до супермаркета довезе") та економічності (хоча в ті роки різко здешевілої нафти про витрати бензину ніхто особливо не задумувався).

"Коли ви їдете на цьому авто, про бензин можна не думати, - говорить голос за кадром. - Бо вам треба його так мало... Автомобіль "Таврія" з Радянського Союзу".

На експорт iшов і старий "вухатий" "Запорожець" ЗАЗ-966 - називалась ця модель "Yalta", і для, скажімо, британського ринку виглядала вона отак:

Фото: wikipedia.org

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?

Українці в Єгипті

Весною 1920 року до Єгипту прибуло біля 4500 біженців з колишньої російської імперії. Три чверті з-поміж них були українцями або «малоросами» українського походження. Усіх поселено у пустельний наметовий табір в Тель-ель-Кебірі (залізнична станція між Каїром і Суецьким каналом)

Гомельська офіцерська сотня: союзник чи ворог української держави?

1 березня 1918 року Гомель зайняли німецькі війська відповідно до Берестейського договору, а через кілька днів він був переданий разом з повітом до Української Народної Республіки. За тиждень до вступу німців Гомельський революційний комітет та Поліський комітет РКП(б) терміново евакуювались на схід.

Бандера і спорт: вболівав за «Мюнхен-1860», грав у баскетбол, обожнював лижі

Про життя Степана Бандери відомо чимало – що про український період і діяльність тут, що про польське та німецьке ув’язнення та життя в еміграції. Одна з частин біографії провідника, яка не має належного дослідження й бодай однієї цільної статті, – зацікавлення Бандерою спортом. Більшість історій вже обросла легендами та міфами. Що не дивно, коли мова йде про таку постать.