Спецпроект

1989: реклама "Таврії" для західного ринку

Рекламісти просували запорізький автомобіль у капіталістичну Європу, наголошуючи на дешевизні ("Сунеться повільно, але до супермаркета довезе") і економічності.

...До того, як на Запорізькому автозаводі "Комунар" почали скручувати докупи вузли корейських "Деу", там випускали "Таврію", яка навіть продавалася на Захід. Це було в останні роки УРСР.

Mодернізований за американськими лекалами "Запорожець" перетворився з "мильниці" на римейк першої "Форд Фієсти" зразка 1976 року.

Масове виробництво "Таврій" розпочалося у 1988-ому, і одразу ж був передбачений експортний варіант - з правим розташуванням руля, заднім склоочисником і системою вприску палива під екологічний стандарт "Євро-2".

В кінці 70-их така машина була однією з найкращих у Європі у своєму класі, але через 10 років ситуація змінилася.

Тому рекламісти просували авто на західний ринок, наголошуючи на його дешевизні ("Сунеться повільно, але до супермаркета довезе") та економічності (хоча в ті роки різко здешевілої нафти про витрати бензину ніхто особливо не задумувався).

"Коли ви їдете на цьому авто, про бензин можна не думати, - говорить голос за кадром. - Бо вам треба його так мало... Автомобіль "Таврія" з Радянського Союзу".

На експорт iшов і старий "вухатий" "Запорожець" ЗАЗ-966 - називалась ця модель "Yalta", і для, скажімо, британського ринку виглядала вона отак:

Фото: wikipedia.org

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.