Спецпроект

2004: Медведєв їсть із рук Януковича

Легендарне відео з архіву "5-го каналу": Медведєв бере у Януковича цукерку, а Путін відмовляється.

Шість років тому, 28 жовтня 2004-го українська влада організувала парад до річниці визволення України від нацистів - хоча доти жодного разу такі паради не відбувалися. З Москви навіть привезли прапор, який висів над Рейхстагом у 1945-ому.

Власне, захід був організований з однією метою - щоб тодішній російський президент Володимир Путін постояв поруч із тодішнім українським прем'єром Віктором Януковичем. 

Влада чомусь вважала, що високі рейтинги Путіна в Росії допоможуть підняти рейтинг Януковича на президентських виборах, перший тур яких мав відбутися 31 жовтня 2004 року.

Отже, на трибуні на Майдані Незалежності стоять п'ятеро чоловіків: президент України Кучма, президент Росії Путін, прем'єр України Янукович, голова адміністрації президента Росії Медведєв і голова адміністрації президента України Медведчук. Йде процес підвищення рейтингу кандидата від влади.

І тут, в розпал урочистого параду, Янукович дістає з кишені представницького пальто карамельку і пропонує російським колегам посмоктати... 

«Віроломства» Гітлера не було. Сталін все знав, але нічого не робив

Пакт Молотова-Ріббентропа, чи якщо бути відвертими Сталіна і Гітлера про ненапад та розподіл сфер впливу у Європі був бомбою сповільненої дії. Хоча шлюбний «медовий місяць» між двома диктаторами і тривав два роки, було зрозуміло, що так довго бути не може, хтось один таки піде війною на іншого. І ось коли на цю бомбу вже був закладений часовий механізм і радянські розвідники спостерігали та доповідали про місяці, тижні й дні, що залишились до початку війни, Сталін нічого не робив. Чому так сталось і чому народився один із найпопулярніших радянсько-російських міфів про «віроломний» напад Третього Райху, спробуємо розібратись у пропонованому матеріалі

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.