Спецпроект

1989: "Піду втоплюся..." на першій "Червоній руті"

Символом нової української попси став музичний вихователь із дитячого садка в Умані - босоногий, лисий, у френчі і з угарними піснями про самогонщиків, наркоманів та підпільників. Ось із чого почалася його естрадна кар'єра.

Це відео з першої "Червоної Рути" - контр-культурного музичного фестивалю, який відбувся в Чернівцях у 1989 році і став одним із символів тодішнього відродження. Головну місію - показати, що рок і попса прекрасно звучать і українською - фестиваль виконав.

Цього вікенду "Історична Правда" хоча нагадати про співака, чий творчий доробок :) не часто можна почути в ефірі - Андрія Миколайчука з Умані.

На першій "Червоній руті" він отримав другу премію в галузі поп-музики (першу, до речі, ніхто не отримав). Для масштабу - на цьому ж фестивалі другу премію в галузі року отримали "Брати Гадюкіни" і "Кому Вниз", а "ВВ" нагородили тільки дипломом.

"Піду втоплюся" стала візитною карткою Миколайчука (який і до свого феноменального успіху, і після працював у рідній  Умані викладачем музики в початковій школі).

Неповнолітній ліричний герой обіцяє покінчити з життям через нещасливе кохання, але йому заважає погана екологія (в ті промислово активні часи це була проблема во язицех, яка здавалася надзвичайно важливою).

Касета з записом першої "Рути", де були хіти Миколайчука "Піду втоплюся", "Це вони - наркомани" і гімн народного алкогольного опору "Підпільник Кіндрат". Фото: hurtom.com

Після цього Андрій Михайлович успішно експлуатував власноруч створений імідж, виконуючи пісні з кавалерійським ритмом, прилипливою мелодією і дисонансом між пафосною тематикою і кабацьким акцентом.

Образи для своїх пісень під синтезатор Миколайчук брав з історії визвольних змагань - і УНР, і УРСР, і будь-яких інших, які були в Україні.

Підпільники, партизани, махновці, петлюрівці, "гори Карпати - два автомати", "темний ліс врятує нас", "молодий - зелений, з червоної сім'ї наречена" та інше весілля в Малинівці з апофеозом "Як не стараються вороги прокляті / Але закоханих їм не залякать / Будуть в одній сім'ї жити молодята / Будуть тепер разом різать і вбивать".

Успіх часів першої "Червоної Рути" Миколайчук так і не спромігся повторити, видавши кілька альбомів і здійснивши кілька турне, які обросли легендами про те, як сцени клубів натирали наждачним папером, щоб співак не загнав скалку в босі ноги.

Але з часом цей лютий коктейль цілком може знову вистрелити. Послухайте, це ж справжній електро-панк!

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.