Спецпроект

1989: "Піду втоплюся..." на першій "Червоній руті"

Символом нової української попси став музичний вихователь із дитячого садка в Умані - босоногий, лисий, у френчі і з угарними піснями про самогонщиків, наркоманів та підпільників. Ось із чого почалася його естрадна кар'єра.

Це відео з першої "Червоної Рути" - контр-культурного музичного фестивалю, який відбувся в Чернівцях у 1989 році і став одним із символів тодішнього відродження. Головну місію - показати, що рок і попса прекрасно звучать і українською - фестиваль виконав.

Цього вікенду "Історична Правда" хоча нагадати про співака, чий творчий доробок :) не часто можна почути в ефірі - Андрія Миколайчука з Умані.

На першій "Червоній руті" він отримав другу премію в галузі поп-музики (першу, до речі, ніхто не отримав). Для масштабу - на цьому ж фестивалі другу премію в галузі року отримали "Брати Гадюкіни" і "Кому Вниз", а "ВВ" нагородили тільки дипломом.

"Піду втоплюся" стала візитною карткою Миколайчука (який і до свого феноменального успіху, і після працював у рідній  Умані викладачем музики в початковій школі).

Неповнолітній ліричний герой обіцяє покінчити з життям через нещасливе кохання, але йому заважає погана екологія (в ті промислово активні часи це була проблема во язицех, яка здавалася надзвичайно важливою).

Касета з записом першої "Рути", де були хіти Миколайчука "Піду втоплюся", "Це вони - наркомани" і гімн народного алкогольного опору "Підпільник Кіндрат". Фото: hurtom.com

Після цього Андрій Михайлович успішно експлуатував власноруч створений імідж, виконуючи пісні з кавалерійським ритмом, прилипливою мелодією і дисонансом між пафосною тематикою і кабацьким акцентом.

Образи для своїх пісень під синтезатор Миколайчук брав з історії визвольних змагань - і УНР, і УРСР, і будь-яких інших, які були в Україні.

Підпільники, партизани, махновці, петлюрівці, "гори Карпати - два автомати", "темний ліс врятує нас", "молодий - зелений, з червоної сім'ї наречена" та інше весілля в Малинівці з апофеозом "Як не стараються вороги прокляті / Але закоханих їм не залякать / Будуть в одній сім'ї жити молодята / Будуть тепер разом різать і вбивать".

Успіх часів першої "Червоної Рути" Миколайчук так і не спромігся повторити, видавши кілька альбомів і здійснивши кілька турне, які обросли легендами про те, як сцени клубів натирали наждачним папером, щоб співак не загнав скалку в босі ноги.

Але з часом цей лютий коктейль цілком може знову вистрелити. Послухайте, це ж справжній електро-панк!

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.