1987: київське "Динамо" виграє Кубок СРСР

10 років тому помер Валерій Лобановський. На цьому відео - один із численних моментів його тріумфу. 1987 рік, "Динамо" (Київ) завойовує у Москві кубок Радянського Союзу. Програючи 1:3, кияни зрештою перемагають.

Москва, Лужники, червень 1987 року, фінал Кубку СРСР. Другий зоряний час "динамівців" і перший зоряний час Валерія Лобановського в якості тренера. Ось він, молодий і стрункий, обнімає своїх підопічних-переможців.

Торік він виграв багато трофеїв - чемпіонат СРСР, Кубок Кубків УЄФА, британський журнал World Soccer назвав його другим (після бельгійця Ґі Тіса) найкращим тренером світу. Тепер настав час завоювати ще й Кубок СРСР, вп'ятеро за тренерську кар'єру.

Це не дуже якісно записане відео демонструє те, що в радянському футболі називали "класом команди" - поступаючись мінським динамівцям 1:3, кияни зрівняли рахунок, не пропустили у додатковий час і зрештою виграли в серії післяматчевих пенальті. Ми пропонуємо вам подивитися останні хвилини цього матчу.

Загалом легендарний Лобан, поєднуючи інтенсивні тренування з математичним моделюванням ігрових ситуацій, вісім разів робив київське "Динамо" чемпіоном СРСР і шість разів вигравав Кубок. Зрештою "Динамо" стало найбільш титулованим клубом у чемпіонаті Радянського Союзу.

Дивіться також:

1966: "Динамо" виграє Кубок і водночас чемпіонат (ВІДЕО)

1961: "Динамо" руйнує московську монополію на чемпіонство в Союзі

Головний стадіон Євро-2012: від "Червоного" до "Олімпійського"

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.