2 вересня 1918

1918: гетьманський уряд приймає парад Лубенського сердюцького полку

Лубенський сердюцький кінно-козачий полк - частина Сердюцької дивізії, елітного підрозділу гетьмана Павла Скоропадського, набраного з дітей заможніх хліборобів.

Парад і огляд Лубенського сердюцького кінно-козачого полку, вересень 1918 року. Полк оглядають генерали Олександр Рогоза (міністр оборони в гетьманському уряді) та його заступник - Олександр Лігнау.

Гетьман Павло Скоропадський, який не довіряв військовим одиницям і командирам Центральної Ради, розформував її полки і взявся створювати нові.

В Сердюцьку дивізію (названа на честь сердюків - гетьманської особистої охорони Козацької доби) набирали синів багатих хліборобів - саме на цю верству хотів спертися гетьман, котрий не довіряв соціалістам.

Лубенський кінно-козачий полк, який теж входив у дивізію, розгортався на кадровій і матеріальній базі 8-го гусарського полку, українізованого ще в 1917-ому.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.