Спецпроект

"Буду революційно-пильним воїном..." Військова присяга УПА

"Повстанці зняли шапки, рушниці переклали з правої до лівої руки. Делегати поклали пальці правої руки на тризуб. Я читав поволі текст присяги, а бійці повторювали за мною кожне слово".

На вірність Україні першими присягли Українські Січові Стрільці - в 1914 р., під час Першої світової війни, задовго до проголошення незалежності УНР та ЗУНР, коли наші землі все ще входили до складу різних держав.

Подібно, в умовах окупації під час Другої світової війни, присягали на вірність українському народу вояки Української Повстанської Армії.

Перша така присяга відбулася на Великдень 1943 року в лісах Рівненщини. Урочиста церемонія відбулася ввечері біля великої ватри. Їй передували великодня сповідь та причастя вояків, святкове богослужіння. Присягали партизани на хресті та Євангелії за текстом присяги армії Української Народної Республіки 1917-1920 рр.

Провів церемонію священик, який перед тим правив службу, а святкову промову виголосив перший командир Української повстанської армії Дмитро Клячківський-"Клим Савур". Тоді присягу склало більше п'ятисот повстанців.

Скільки ж солдатів було в УПА? Секрети розкриває Клим Савур

Згодом, 19 липня 1944 р., Головний військовий штаб УПА наказом 7/44 зобов'язав повстанські відділи складати присягу за текстом, затвердженим підпільним парламентом - Українською Головною Визвольною Радою. До наказу додавалась інструкція щодо порядку проведення відповідних святкових заходів.

Присягати вояки УПА мали дуже урочисто, за участі представників від проводу чи вищого місцевого керівництва, а також священика, який відправляв літургію або молебень за упокій полеглих повстанців. До присяги приводились вояки після закінчення вишколу. Це міг бути і один відділ, хоча часом на урочистості кілька сотень збиралося разом.

Присяга підстаршинської школи в Чорному Лісі. Архів Центру досліджень визвольного руху

До свята присяги вояки готувалися кілька днів: відбувались репетиції хору, вивчали напам'ять текст присяги, встановлювався польовий вівтар. Іноді для богослужіння споруджували окремий престол, який ставили трохи осторонь.

Урочисто мали виглядати також самі повстанці, тому вони підстригали волосся та голилися, приводили до ладу свій одяг, ремонтували та начищали чоботи. Вояки УПА дуже часто, а особливо на свята, одягали під однострій вишиванки.

Також у деяких відділах повстанці перетворювали свій щоденний одяг у святковий за допомогою краватки, яку одягали до звичайної сорочки. Особлива увага приділялася зброї, яка мала бути чистою до блиску, та чіткому і синхронному виконанню команд.

Після присяги сотні Юліана Матвієва "Недобитого". Польова cлужба Божа. Гуцульщина, весна 1944 р. Архів ЦДВР

Церемонія відбувалась на великій галявині, де вояки із зброєю в руках шикувалися в каре (незамкнений чотирикутник).

В центрі стояв вівтар, на який ставили реліквії для присяги: згідно з інструкцією підпільного парламенту воюючої України - Української Головної Визвольної Ради - це був тризуб, однак нерідко присягали на важкій зброї, переважно на кулеметі.

УГВР - підпільний парламент, який керував УПА

Поруч на престолі також міг стояти хрест. Командував церемонією хтось із сотенних чи курінних. Приймали присягу вояків представники вищого командування з даної воєнної округи (структурний підрозділ в територіальному поділі УПА), вони ж робили огляд відділів, тому це свято також було демонстрацією військової підготовки новобранців.

Представник вищого командування виголошував промову, у якій роз'яснював важливість присяги та наголошував на необхідності зберігати вірність ідеалам повстанського руху: боротися за здобуття Української Соборної Самостійної Держави.

 Присяга старшинської школи "Олені". Село Верхня Рожанка
Сколівського району Львівської обл., 21 вересня 1944 р. Архів ЦДВР

Опісля на середину до престолу виходив почет із тризубом, якому віддавали честь. До нього приступали делегати від кожного відділу. Так це описує  у своїх спогадах підполковник УПА Степан Фрасуляк-"Хмель":

"На приказ: "До присяги!" повстанці зняли шапки, кріси [рушниці] переложили з правої до лівої руки, два пальці правої руки піднесли на висоту очей. Делегати поклали пальці правої руки на тризуб. Я читав поволі текст присяги, а повстанці повторювали за мною кожне слово".

Опісля відправлялася служба Божа, молебень чи панахида за загиблих повстанців, співав повстанський хор. Церемонія закінчувалася відмаршеруванням почету з тризубом та виконанням гімну "Ще не вмерла Україна". Після цього відділи роями мали розписатися на листку із текстом присяги. 

 Офіційний текст присяги. затверджений УГВР. Документ з архіву Центру досліджень визвольного руху

Також на повстанців чекала "розважальна імпреза": декламації віршів, веселі та повчальні театральні мініатюри чи навіть цілі вистави.

Емоційний стан молодих людей, що щойно присягнулися до смерті боротися за свободу згадує той же "Хмель":"Це вже були заприсяжені повстанці, які перед хвилиною, перед святими символами України клялися зірвати кайдани, якими ворог закував Україну, та вибороти для неї світле Воскресіння".

Подібна урочистість церемонії складання присяги була в тій чи іншій мірі традиційною як для українських збройних формувань періоду Української революції 1917-1921 років, так і для армій інших країн, адже вона символізувала не лише прийняття новобранців до війська, але й їх відданість державі та народу. Віддання почестей національній символіці мали це підкреслити.

 Курсанти старшинської школи "Олені" перед заприсяженням. Вересень 1944 р. Архів ЦДВР

Подібно ж в самому тексті присяги вояків УПА була чітко сформульована мета їх боротьби - здобути Українську Соборну Самостійну Державу, а сама клятва адресувалася рідному народу та землі.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.