Історик Микола Посівнич: “ОУН звинувачували навіть у праці на євреїв"

"У бойовій діяльності ОУН застосовувала терор як засіб самооборони. Замахи ОУН мали виразне політичне забарвлення і не супроводжувалися масовими жертвами з боку цивільного населення..."

Сказати, що в лютому 1929 року було створено Організацію українських націоналістів – це не сказати нічого. Сказати, що з цього дня розпочинається новий етап української національно-визвольної боротьби – це сказати все.

Однак, попри те, що бої за державу вже у минулому, "бої за історію" у нас набирають все нових обертів. Доступ до радянських архівів першої половини ХХ століття і незаангажованість сучасних істориків дозволяє розгорнути дискусію про ОУН крізь призму наукового підходу, а не пропаганди.

Вступити у таку дискусію про ОУН ми спробували з кандидатом історичних наук, президентом благодійного фонду "Літопис УПА" ім. В. Макара, автором книги "Воєнно-політична діяльність ОУН у 1929-1939 роках" Миколою ПОСІВНИЧЕМ.

Микола Посівнич, дослідник діяльності ОУН

- У більшості випадків ОУН ідентифікують виключно із західними областями України. На Вашу думку, чи не є це основною причиною несприйняття цієї організації в інших регіонах?

- Діяльність ОУН в радянській пропаганді свідомо зводилася до західноукраїнського явища і яка не мала поширення в інших регіонах. Така ідеологічно-виховна робота упродовж декількох десятиліть дала свої результати.

"ОУН-УПА" на Сумщині. 89 документів з архівів СБУ та МВС

Однак ОУН і в незалежній Україні й надалі залишається міфологізованою. На сході України, не кажучи вже про Росію й Польщу, про її діяльність знають лише як терористичну і що вона застосовувала всі методи для досягнення своїх цілей.

- ОУН у 1929 р. утворилась на базі Української військової організації. Що зумовило перехід від підпільної військової організації до військово-політичної?

- На середину 1920-х рр. УВО являла собою воєнізовану структуру під номінальним керівництвом екзильного уряду ЗУНР на чолі з Євгеном Петрушевичем та Державним центром УНР, формально залишаючись аполітичною. Одним з основних її завдань було зберегти військові кадри для подальшої визвольної боротьби.

Проте масовий вступ до УВО молоді, що не брала участі у воєнних діях, та перехід еміграційних урядів на радянофільські та пропольські позиції підштовхували суто військову організацію до ширших, власне політичних форм діяльності.

Тим часом багато молодіжних націоналістичних організацій виникало в Західній Україні (Група української державницької молоді, Організація вищих класів українських гімназій, Союз української національної молоді) та в середовищі військово-політичної еміграції (Група української націоналістичної молоді, Союз української незалежної молоді, Леґія українських націоналістів). Розростання націоналістичного руху також спонукало ці структури до об’єднання в єдину організацію.

- Ідеологію ОУН в 1930-х рр. часто ототожнюють з тоталітарними течіями у тогочасній Європі (фашизм, нацизм) чи, навіть, з радянським тоталітаризмом. Основну ж відмінність вбачають лише у національно-визвольному характері. Чи поділяєте Ви цю тезу?

- Діяльність ОУН базувалася на прагненні народу здобути незалежність.

Впродовж XX століття боротьба велася українським визвольним рухом, який змінював свої форми від національно-культурницьких до воєнно-політичних, підпільних і знову політичних. ОУН була праворадикальною і не можна її оцінювати з націонал-соціалізмом та більшовизмом.

Структури ОУН були створені на військовий лад і мала чітко виражену субординацію. Але попри те, що організація була військового характеру, у ній було достатньо демократичних засад.

"Бандеру на голову ОУН обирали голосуванням. Тричі"

Рішення завжди приймали більшістю і тоді вже без обговорень його виконували. Тому недоцільно в один ряд ставити ОУН і, до прикладу, нацистів, більшовиків чи фашистів.

- Зазвичай, ідеологія національно-визвольної боротьби асоціюється із простими відповідями на прості запитання. Чи розроблялись всередині ОУН якісь конкретні програми для незалежної держави?

- Такі програми розроблялися і в 1929 р., 1938-39 рр., 1940-х рр. і навіть в 1993-96 рр. Наріжним каменем націоналістичного руху був волюнтаристський принцип. Адже з раціональної точки зору тодішнє становище України, окупованої чотирма державами, виглядало доволі безнадійно, і саме тому своєю діяльністю ОУН прагнула викликати бажання змін, а згодом і втілити їх.

Вона вдалася до тактики малих справ (“будови держави від першого села”) – копіткої повсякденної підготовчої праці напередодні майбутньої боротьби, усвідомлюючи, що боротьба ця буде жорсткою і принесе з собою численні втрати. 

- Яке Ваше ставлення до тези польських істориків про те, що ОУН була терористичною організацією, а окремі її члени нічим не кращі від сучасних терористів?

- Дотримуючись військових засад керівництва, конспіративних методів роботи, суворої внутрішньої дисципліни, ОУН використовувала різні методи боротьби проти польської влади: масові політичні демонстрації, бойкот польських товарів, проведення "шкільних акцій" тощо.

У бойовій діяльності ОУН застосовувала терор як засіб самооборони. Він мав стати найстрашнішою зброєю в руках підпільної організації та остаточним аргументом боротьби з окупаційною владою та її представниками, коли решта були вже вичерпані.

Зв'язковий. Сухе привітання.
Кашкет, окуляри, ровер.
І схована карта остання -
В кишені його револьвер.

Наказ був палючо-огненний,
Та кригою дихає суть.
А завтра газетні сирени
По світу його рознесуть.

Олег Ольжич про теракти ОУН. 1933 рік

Замахи ОУН мали виразне політичне забарвлення і не супроводжувалися масовими жертвами з боку цивільного населення. Боротьба ОУН проти польської колонізаційної політики не передбачала фізичного знищення осадників, а лише ліквідацію їхнього майна.

У міжвоєнний період УВО–ОУН здійснила одинадцять вдалих замахів на визначних польських та українських громадсько-політичних діячів; також було вчинено напади на українців, запідозрених у колаборації (36 випадків); польських поліцаїв, агентів та інформаторів (25 випадків); убито одного росіянина і єврея, які були комуністами.

- Чи прослідковується в ідеології ОУН питання етнічних чисток, зокрема над польським населенням? Як доказ наводиться праця одного із теоретиків цієї організації Михайла Колодзінського "Українська воєнна доктрина", де автор пише, що поляків треба "зтероризувати й примусити до втечі за Вислу".

- Невизнання ОУН щодо польської держави мала чіткий і послідовний прояв. Вона посилювалася або послаблювалася під впливом певних подій – збільшення натиску польської влади, проведення антиукраїнських акцій в суспільно-політичному житті.

Варто наголосити, що ОУН активно реагувала на всі заходи польської влади, спрямовані проти українців. Зневіра у досягненні незалежності України легальними засобами змусила молоде покоління шукати нових шляхів для національно-визвольної боротьби. Радикальна програма ОУН імпонувала частині молоді своїми максималістськими прагненнями та цілями.

М. Колодзінський у роботі акцентував увагу на тому, що кордони української держави мають співвідноситися з політичними, стратегічними і економічними потребами та охоплювати всі етнографічні землі.

Головними геополітичними завданнями майбутньої держави мало стати перетворення Азовського моря у внутрішнє, входження Кубані і домінування в дельті річки Дунай. Автор переконував, що майбутньою основою держави має стати концепція Руської землі князя Святослава Завойовника.

Наприкінці 1930х рр. українсько-польські стосунки опинилися в глухому куті. До цього спричинилася політика польського уряду щодо національних меншин, спрямована на зміцнення "польськості кресув всходніх" ["креси всходнє" - "східна окраїна" - такою була офіційна польська назва територій сучасних України, Білорусі і Литви, які в 1919-1940 рр. входили у склад Польщі - ІП)].

У цей час вагомі позиції в Речі Посполитій займали представники силових відомств, котрі прагнули розгорнути якнайширше асиміляцію етнічних меншин.

У 1938-39 рр. головнокомандувач польської армії маршал Е. Ридз-Смігли та міністр військових справ ген. Т. Каспшицький розробили плани звільнення південно-східних кресів від українців. Також ген. М. Янушайтіс готував акцію з виселення і часткового фізичного знищення українців у Західній Україні.

- Існує гіпотеза, що ОУН використовувала антисемітську риторику. Зокрема, вважається, що оунівці звинувачували євреїв в тому, що представники їхньої нації були в каральних органах СРСР. Також ОУН цією позицією прагнула отримати довіру нацистів. Чи відповідає це дійсності?

- Антисемітська діяльність ОУН - один із основних міфів. Інший міф, до речі - що більшість євреїв служили в НКВД. Це свідоме зіткнення на болючих питаннях історії двох сторін, щоб загальмувати вивчення і незаангажоване висвітлення подій 1930-40-х років. Саме тому дослідження цих питань має не тільки наукову, але й громадсько-політичну вагу. 

Протягом історії ОУН звинувачували у праці на користь німців, більшовиків і навіть євреїв. І на превеликий жаль, ці міфи ще побутують і на сучасному етапі. 

- У міжвоєнний період зовнішньополітична орієнтація ОУН асоціюється практично винятково із Німеччиною. В якому напрямку розвивалась міжнародна політика ОУН у цей період?

- ОУН, її воєнно-політична програма та ідеологія були закономірним наслідком втрати державності і окупації, після поразки визвольної боротьби 1917-21 рр. Вважаючи українське питання ключовим у встановленні стабільності в Центрально-Східній Європі, націоналісти намагалися спиратися на власні сили та використати усі сприятливі геополітичні обставини для відновлення державності.

У міжвоєнний період ОУН орієнтувалася у своїй діяльності на держави, які прагнули ревізії Версальсько-Вашинґтонської системи мирних договорів і були політичними опонентами Радянського Союзу та Польщі. До таких належали Німеччина, Литва, Італія, Японія.

ОУН, Литва та СРСР у 1930-х. Дружба проти Польщі

З 1934 р. у зовнішній політиці ОУН почала активно орієнтувався також на США й Великобританію. Провід ОУН визначав Німеччину, Італію, Японію, Великобританію та США як країни-союзники, які прагнуть використати українське питання у власних інтересах. Зазначалося, що потрібно якнайкраще використати суперечності між вказаними державами для досягнення власних стратегічних і тактичних цілей.

- Після вбивства Євгена Коновальця у 1938 р. ОУН починає розколюватись на радикальну молодь та помірковане старше покоління. Який вплив мав розкол на визвольний рух вцілому?

- Однозначно, будь-який розкол є негативним явищем.

Аналізуючи суть конфлікту, потрібно визнати, що окрім програмно-ідеологічних розходжень, в основу протистояння було закладено особисті взаємовідносини. В ході внутрішньо боротьби колишні соратники ставали противниками та направляли всю свою енергію на поборювання один одного.

Певні конфлікти в середовищі ОУН відбувалося на початку й в середині 1930 рр., подій щодо Карпатської України 1938-39 рр.Такий розвиток подій був на користь і всіляко підтримувався радянськими і німецькими спецслужбами, які таким чином відволікали увагу від визвольної боротьби. 

- У недалекому 2010 р. Європарламент у резолюції до України критично поставився до присвоєння Провіднику ОУН Степану Бандері звання Героя України. Чи не зачинить нам ОУН вікно у Європу?

- Звісно, що ні. Ці питання піднімають польські політики та проросійські партії. Однак, ситуація може змінитись, адже останні вибори на Заході засвідчили домінування націонаілстичних настроїв. 

Насправді, у Європу нам не дозволяє рухатися сучасний політично-економічний стан, а не минуле...

Дивіться також іще 150 матеріалів "Історичної Правди" за темою "ОУН"

Синьо-жовтий чи жовто-блакитний? Міфи про "перевернутий" прапор

Спекуляції довколо необхідності поміняти місцями кольори національного та державного стягу вийшли у стадію апогею. Відомий історик і дослідник геральдики, спираючись на джерела, спростовує найбільш популярні міфи.

Список розстріляних українців у Сандармоху

5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи». Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від реальних та потенційних опонентів владі, від елементів, які «не годилися для будівництва комунізму». Теоретичне обґрунтування цих заходів здійснив новий нарком НКВД Ніколай Єжов, а вдосконалив особисто Сталін.

Бомби, облави, містика. Львів напередодні вигнання нацистів

"Людей опанувало шаленство молитви. На подвір'ях вибудовували маленькі вівтарці, повсюди були квіти, свічки, релігійні пісні. І ми у нашій "кімнатці навкарачки" зробили собі маленький вівтарик і цілими днями молилися. Чотки, новенни, рорати, релігійні піснеспіви, святі іконки; то тривало годинами, більше того, цілими днями. Навіть як на дитину, охрещену три і пів рази, було того всього трохи забагато...".

Олег Штуль. Забутий провідник мельниківської ОУН

"Нехай сьогодні ми пишемо найсумніші речі – спогади. Але боротьба триває. І вона триватиме аж до перемоги. Чи ми її побачимо? Чи скоро? Це для історії мало важить. Але побачить її Київ – Золотоверхий наш натхненник. І коли не зустріне нас, то кращих від нас", – писав Олег Штуль у 1962 році.