Допоможіть історичній правді! 1 000 000 на день народження

Ми існуємо на пожертви наших читачів. Без цієї допомоги «Історична правда» перестане існувати. Якщо ви вважаєте, що подальше існування "Історичної правди" необхідне українському суспільству – прочитайте цей текст до кінця!

Редакція "Історичної правди" вже традиційно звертається до читачів, симпатиків, друзів з проханням підтримати найпопулярнішу інтернет-сторінку про українське минуле.

"Історична правда" сподівається зібрати 1 000 000 гривень за 30 днів.

Ми підіб'ємо підсумки після 18 листопада. Цей день буде останнім для цього етапу краудфандінгу.

Це можна зробити у зручний для вас спосіб на нашій сторінці ДОПОМОГТИ.

Ми приймаємо пожертви у гривні, доларах та євро за допомогою кількох зручних інструментів включно із PAYPAL.

18 жовтня 2010 року сайт "Історична правда" почав свою просвітницьку роботу. 9 років наша спільнота допомагає відновлювати вирвані сторінки з нашої історії. Білих плям в нашому минулому стає менше. Проте і далі залишається багато роботи.

Які наші успіхи?

"Історична правда" – сайт №1 про українське минуле ХХ сторіччя.

Завдяки пожертвам наших читачів ми розробили новий зручніший для читання дизайн сайту та оновили його функціональні можливості.

Спільно із Міністерством інформполітики ми заснували мультимовну версію "Історичної правди". Це був експеримент, який дозволив протестувати, чи могли б ми регулярно виходити іншими мовами. Деякі наші публікації ми переклали англійською, польською та російською.

Ми сподіваємося продовжувати взаємодіяти із іншомовними аудиторіями, щоб допомогти світові дізнатися більше про українське минуле без стереотипів, кліше та упереджень. У майбутньому ми хотіли б інтенсифікувати наші зусилля та перекласти іноземними мовами ключові публікації "Історичної правди".

Ми і далі розвиваємо наші спецпроекти. Найбільш активно ми оновлювали проект "Українська революція 1917-21". Цього року ми зосередили усі публікації про найжахливіший глобальний конфлікт в історії людства – у новому спецпроекті "Друга світова".

Протягом року у нас з'явилися тисячі нових публікацій.

Вже за пару місяців ми підіб'ємо підсумки 2019 року. А поки – нагадуємо список найбільш популярних публікацій 2018 року:

Ось – 12 найбільш популярних текстів у 2018 році:  

 

1.   Юрій Юзич. Хто і коли вигадав гасло "Слава Україні!" Цей текст прочитало 42 510 користувачів нашого проекту.

2.   Михайло Ковальчук. Бій під Крутами: відомі й невідомі сторінки – 29 786

3.   Володимир Бірчак. Її звали "Куртизанка". Секс-шпіонаж в КГБ УРСР – 26 780

4.   Олександр Зінченко. Неправильне Різдво. Який календар (НЕ) бреше? – 25 779

5.   Юрій Поташній. Корюківка: забута трагедія. Як нацисти знищили 7-тисячне містечко – 22 971

6.   Олександр Зінченко. Ми всі травмовані. Здолати травми Голодомору, чи зникнути? – 21 042

7.   Перші хвилини звільнення табору Аушвіц. Унікальні ФОТО – 18 090

8.   Олександр Зінченко. Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти – 16 437

9.   Справа "Тараса". Розсекречені документи убивці Бандери – 16 331

10.  Як Хрущов Україні Крим віддав. Спогади Олексія Аджубея – 15 414

11. Андрій Яніцький, Грехем Стек. ПРИВАТна історія. Ділове партнерство комсомольців з капіталістами – 14 643

12.  Андрій Гречило. Синьо-жовтий чи жовто-блакитний? Міфи про "перевернутий" прапор – 14 564

Окрім того новий – 8-й том "Бібліотеки "Історичної правди" – "Справа Василя Стуса" вже став бестселлером на українському книжковому ринку та предметом широкої дискусії.

 
Вахтанг Кіпіані підписує книжки "Справа Василя Стусу" під час презентації у Музею Майдана у Києві
фото: музей майдану

Які наші проблеми?

Ми бачимо величезну кількість тем, про які досі не існує жодного популярного тексту українською. Це грандіозний обсяг дослідницької та редакторської роботи, який має бути належно оплачений.

Ці кошти ми прагнемо залучити через цей і наступні етапи публічного збору коштів. Ми і далі прагнемо залучати гранти вітчизняних і зарубіжних донорів. Ми формуємо Ендаумент – вічний фонд – що дозволить нам забезпечити інституційну стабільність і незалежність редакційної політики.

Вважаємо, що відсотків із Ендаументу у 10 мільйонів гривень, буде достатньо для покриття оперативних витрат редакції "Історичної правди" та Музею-архіву преси.

У нашому минулому звернення "НОВІ ВИКЛИКИ. Навіщо "Історична правда" збирає 10 мільйонів?" ми докладно пояснили, чому ми обрали саме таку конструкцію фінансування проектів "Історичної правди":

"Нині перед нами новий виклик: на тлі імовірного приходу до влади безідейних популістів є ризик втратити курс на подолання тяжіння тоталітарного та імперського минулого. Україні потрібні незалежні громадські інституції пам'яті!

"Історична правда" та "Музей-архів преси", які діють під парасолькою ГО "Історична правда", можуть стати такою незалежною інституцією національної пам'яті."

Ми прагнемо максимально диверсифікувати надходження до бюджету "Історичної правди", щоб тимчасові труднощі з одним із ресурсних джерел не впливали на регулярність і якість публікацій.

Ми прагнемо, щоб наша діяльність базувалося на 4 незалежних ресурсних джерелах: доходи від ендаументу, грантова допомога, пожертви, волонтерська допомога.

Які наші мрії?

Більше нових цікавих публікацій, які ґрунтуються на розсекречених документах КГБ та ЦРУ

Нові книжки про уроки історії

Друкований альманах "Історична правда" з 2021 року

Ми також мріємо про Дім зустрічей з історією у центрі української столиці. Він міг би стати громадським простором для публічних дискусій та домівкою для Музею преси, колекції "самвидава" і "тамвидава", яка постійно зростає.

На які цілі підуть зібрані кошти?

На цьому етапі – це поповнення Ендаументу, оплата праці наших редакторів, працівників Музею-архіву преси, бухгалтера, скромні гонорари для авторів.

Як контролюватимуть витрати?

Як і раніше, ми оприлюднимо звіт про витрати зібраних коштів. Ми також створюємо Наглядову раду. Це – відомі історики, громадські діячі, публічні інтелектуали. З її учасниками ми також будемо знайомити протягом наступного місяця.

Допоможіть історичній правді!

ДЯКУЄМО!

Метро “Дорогожичі” чи “Бабин Яр”: інтелектуали про ідею перейменування станції

У зв’язку з активним громадським обговоренням ініціативи щодо перейменування станції “Дорогожичі” Київського метрополітену на “Бабин Яр” співробітники Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства звернулися до авторитетних українських митців, істориків, журналістів та громадських діячів із проханням висловити своє ставлення до цієї ідеї.

Репортажі із повсталого Києва

Протести, які відбувалися в Україні протягом трьох місяців, були дзеркалом, у яке міг поглянути ЄС і побачити, у якому стані є цінності, на яких він був побудований. І відповісти: чи і як саме може їх захищати поза своїм центром? Відчути силу своїх інституцій та їхню здатність прийти на допомогу тим, хто за реалізацію мрії приєднатися до Європи готовий платити життям. Порівняти свою здатність до ведення політики «м’якої сили» із «реалізмом» сатрапів, які грабують власний народ та всіма можливими способами чіпляються за владу. Включно з бійнею, влаштованою на мирних маніфестаціях.

Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина ІІ

Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.

Як відбувалися парламентські вибори в Галичині 100 років тому?

Виборчий кодекс, який почав діяти в Україні з початку 2020 року, суттєво змінює принцип голосування, переведення голосів у мандати, нарізку округів, що, звісно, не омине і Львівщину. Це викликає певні історичні паралелі з 1907 роком, коли в Австро-Угорщині відбулася виборча реформа, яка суттєво змінила правила виборів у Галичині. Тоді використовувалася виключно мажоритарна виборча система, яка відтепер не використовується в Україні під час парламентських і місцевих вибрів до рад із кількістю виборців більше як 90 тисяч осіб