Листівка ОУН щодо створення дивізії "Галичина"

Історик Володимир Мороз віднайшов та оприлюднив листівку ОУН про створення дивізії «Галичина»

Воля народам! Воля людині!

Передавайте з рук до рук!

Повідомляйте всіх про правильне становище до підступного німецького маневру !

Українці!

Оп'янілий від своїх мілітарних успіхів на заході, півдні і в перших місяцях на сході, німецький імперіялізм придавив важким чоботом майже всі народи західньої, південної, середної та північної Європи і, поставивши т. зв. союзні з ними народи в свою васальну залежність, кинувся зі всею пруською брутальністю і безоглядністю здійснювати найважливішу частину своїх загарбницьких планів на сході – закріпити за собою Україну, як свою колонію.

Він безсоромно потоптав природне право українського народу на самостійне державне життя та такі ж права інших європейських народів. Тюрмами і концентраками, а далі розстрілами відповів німецький імперіялізм на заманіфестовану словом і чином волю українського народу організувати власне національно-державне життя. Пошматувавши українські землі ганебними кордонами та розбудовуючи свою окупаційно-колоніяльну систему, він почав експлуатувати й грабити Україну не гірше, як большевики.

Щоб послабити фізичні сили українського народу, він вигубив міліони українців-полонених, які здавалися в полон, бо не хотіли воювати за московсько-большевицький імперіялізм, сотки тисяч мужчин і жінок запроторив в Німеччину до невільничої праці, а міста і села втопив у крові мирного населення під заслоною боротьби з комунізмом. Не щадив і не щадить нікого, ні маленьких дітей, вагітних жінок, стариків, яких розстрілює і палить, ні чести насилуваних українських дівчат.

Але прийшло те, чого німецький імперіялізм не сподівався. Поставивши проти себе майже всі європейські народи і цілий світ, підриваний знутра щораз більш зростаючою на силі боротьбою поневолених народів, він захитався під ударами своїх воєнних противників.

Щоб рятувати себе перед неминучою катастрофою він, в своїй лицемірності, а заразом в безмежній тупості задумав втягнути у боротьбу за свої інтереси ним же самим поневолені народи. Ті, що кроваво знищили українську державність в 1941 році, що розстрілювали тих, які її будували, заговорили оце про творення т. зв. "українського визвольного війська" і різних "дивізій Галичини" до спільної боротьби проти большевизму.

Українці!

Німецькому імперіялізмові забракло крови німецького вояка. Тому німецький імперіялізм пробує шукати рекрута-гарматного м'яса серед поневолених народів, а зокрема в Україні. Боротьба поневолених народів, а в першу чергу українського народу, торгає все дошкульніше німецьку гнобительську систему, тому німецький імперіялізм шукає способу ту боротьбу послабити і остаточно її зломати. Він пробує нині шляхом творення т. зв. галицької дивізії чи т. зв. українського визвольного війська приспати чуйність українців і, сіючи серед них оманні надії на зміну своєї політики в користь українського народу, натравлювати одних українців на других.

Українці!

Творення німецькими імперіялістами т. зв. "СС-Стрілецька Дивізія Галичина" чи т. зв. "визвольного українського війська", – це підступний маневр окупанта, обрахований на обдурювання українського народу. Бо ж німецький імперіялізм одночасно далі продовжує торочити легковірним про "нову Європу".

Він відмовився визнати священне право українського народу на самостійне державне життя, він ніяк не хоче випустити України зі своїх хижацьких кігтів. Таким чином мало б дальше спливати кров'ю порізане кордонами живе тіло українського народу, мав би діяти і далі незмінно в Україні німецький колоніяльний гніт і сваволя та терор Гештапа.

Українське національно-культурне життя в підземеллі, повні тюрми українських патріотів-самостійників. Чи ж далі мав би смоктати з України всі життєві соки німецький апарат соціяльно-економічного визиску і грабунку і далі мало б продовжуватись колонізування української землі?

Отже "не за Україну, а за її ката", за німецький імперіялізм кровавитись має т. зв. "СС-стрілецька дивізія Галичина", т. зв. Українське визвольне військо.

Українці!

Погром українства позначив роки свойого панування в Україні московський імперіялізм білих царів. Ріками крови, смертю міліонів, заморених голодом, запроторених в сибірську тайгу, писав історію "визволення" і "воз'єднування" українського народу московський імперіялізм червоного царя.

Нині пробує здійснювати "визволительську" політику німецький імперіялізм.

Але, як не бере сталінська "дружба" народів і "радісне та щасливе життя" в колгоспному ярмі, так не візьме німецька "нова" Європа з її "необмеженою свободою Богові молитись".

Український народ змагає до здійснення власної держави, до здобуття влади на своїй землі, що зорганізує лад і порядок, який служитиме інтересам розвитку сили і добробуту українського народу. Український народ не буде проливати свою кров за чужі імперіялістичні інтереси і власними руками кувати ярмо своєї неволі. Український народ свідомий, що помагати одному чи другому імперіялізмові в їх взаємній конкуренційній боротьбі за поневолення України, – це значить неминуче впасти жертвою одного з них.

Український народ всі свої сили віддасть тільки революційній боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу, а в своїй боротьбі проти чужих імперіялістів стане рам'я об рам'я тільки з тими народами, що визнають його право на самостійне державне життя.

Спробу німців творити т. зв. Українське військо чи "СС-дивізію Галичина" український народ оцінює як підступний маневр окупанта втягнути український народ до боротьби за інтереси німецького імперіялізму та заставити його закріпити власними руками свою неволю. Українську армію може організувати тільки український народ та український уряд і йому тільки може вона служити. Український народ не стане посміховищем народів і не буде рятувати того, чий чобіт придавлює його груди.

Большевицькою загрозою українського народу не залякати. Український народ веде від 25 років важку боротьбу проти большевизму. Але українському народові нецікаво замінити одну неволю на другу і тому він не стане гарматнім м'ясом німецького імперіялізму.

Український народ свідомий, що дорога до побіди над московсько-большевицьким імперіялізмом веде не в союзі з німцями, але тільки через боротьбу за самостійні національні держави поневолених народів при одночасній боротьбі проти німецького імперіялізму. Під тими прапорами веде він боротьбу проти гітлеризму і большевизму і в тій боротьбі єднається з народами, що ті прапори визнають. Під тими прапорами український народ побідить!

Під ударами революційних сил поневолених народів впаде німецько-гітлерівський імперіялізм і впаде так само московсько-большевицький імперіялізм!

Українська кров і українське життя будуть віддані тільки на боротьбу за українську справу!

Проти всіх імперіялізмів, які зазіхають на українську землю і намагаються поневолити український народ!

За свободу народам і людині!

За владу українського народу на українській землі!

За Самостійну Соборну Українську Державу!

За самостійні національні держави всіх поневолених народів!





Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.