Звіад Гамсахурдія. Як КҐБ переслідував першого президента Грузії

15 грудня 1956 року КҐБ Грузинської РСР заарештував Звіада Гамсахурдію разом з його друзями й однокласниками. Їх звинуватили в організації антирадянської групи, яка розповсюджувала незаконні листівки. 5 квітня 1957 року Верховний суд Грузинської РСР засудив його до трьох років позбавлення волі, але вирок змінили на умовний.

Від редакції: Центр досліджень визвольного руху спільно з партнерами презентує онлайн-виставку "Репресоване мистецтво" про 30-х митців з України, Чехії та Грузії, які перебували у полі зору комуністичних спецслужб.

У рамках інформаційного партнерства "Історична правда" публікує історію одного із героїв виставки — Звіада Гамсахурдії — поета, публіциста, перекладача, політика, першого президента Грузії. Переглянути графічну версію історії можна на сайті проєкту.


Звіад народився 31 березня 1939 року в Тбілісі в родині відомого грузинського письменника Костянтина Гамсахурдії. Закінчив Першу гімназію Тбілісі.

У 1960-х Звіад Гамсахурдія навчався на аспірантурі на факультеті західноєвропейської літератури Тбіліського державного університету. Був старшим науковим співробітником Інституту грузинської літератури Академії наук Грузії, доцентом Тбіліського державного університету та членом Спілки письменників Грузії. Публікував есеї, поезії та переклади західної літератури.

У 1974 році Гамсахурдія, Мераб Костава та Віктор Рцхіладзе організували незаконну "Ініціативну групу захисту прав людини".

У 1976 році Звіад Гамсахурдія став одним із засновників Грузинської Гельсінської групи. Він розповсюджував підпільні дисидентські журнали та листівки.

1950-ті
1950-ті
ДЖЕРЕЛО: НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА ПАРЛАМЕНТУ ГРУЗІЇ

 КҐБ Грузинської РСР  знову заарештував Гамсахурдію 11 квітня 1977 року. У рішенні Тбіліського міського суду Грузинської РСР вказано:

"... У 1974 році Гамсахурдіа, Костава та Рцхіладзе, щоб замаскувати свою антирадянську діяльність та надати додаткового змісту наклепницьким документам — додаючи до них гасла на кшталт "захищаючи права людини" — оголосили себе "Ініціативною групою захисту прав людини в Грузії" і під прикриттям цієї назви вони активізували свою діяльність.

З 1974 року Гамсахурдія активно почав купувати та поширювати антирадянську літературу, і не це він витрачав досить великі гроші. Навесні 1974 р. біля однієї з антикварних книгарень Москви він купив за 150 рублів книгу А. Солженіцина "Архіпелаг ГУЛАГ" (один примірник І – ІІ томів та 2 примірники ІІІ-ІV томів), який був висланий з СРСР за свою ворожу діяльність. 

Книга була надрукована в антирадянському видавництві "INKpress" у Парижі, вона спотворює марксистсько-ленінську ідеологію про соціалістичну революцію та диктатуру пролетаріату та представляє ненависницький та злісний аналіз соціалістичного розвитку в нашій країні й ображає роботу партійного і державного апарату СРСР на всіх етапах його соціалістичної перебудови.

Для розмноження цієї книги Гамсахурдія купив папір із фольги за 25 рублів для офсетного друку. За наказом Гамсахурдії поліграфіст Н.І. Кавтарадзе за достатню оплату надрукував I, II, III та IV томи "Архіпелагу ГУЛАГ" …

1975 рік
1975 рік
ДЖЕРЕЛО: НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА ПАРЛАМЕНТУ ГРУЗІЇ

Для надання широкого та систематичного характеру їхній антирадянській пропагандистській діяльності, у 1976 році Гамсахурдія та Костава разом з Рцхіладзе почали видавати нелегальні журнали "Окрос Сацмісі" та "Сакартвелос Моамбе", де друкували статті, які містили наклепи на внутрішню та зовнішню політику Комуністичної партії та спотворено ілюстрували внутрішньополітичну ситуацію СРСР.

У статтях пропагувалися образливі історії проти радянської держави і режиму, славилися ті люди, які зі зброєю в руках боролися проти Радянської держави.

Гамсахурдія намагався розмножити "Сакартвелос Моамбе" іншим методом. У грудні 1976 року Гамсахурдії вдалося збільшити кількість видань "Сакартвелос Моамбе" та "Окрос Сацмісі" за допомогою офсетного друку.

Після цього Гамсахурдії, Коставі та Рцхіладзе вдалося помножити достатню кількість журналів; вони організували їх розповсюдження на території СРСР, також за кордоном. Таким чином, ці журнали потрапили за кордон і використовувалися антирадянським радіоканалом "Свобода" для ворожих цілей проти Радянської держави".

Тбіліський міський суд Грузинської РСР 19 травня 1977 року засудив Звіада Гамсахурдію до 3 років суворої ізоляції в таборі, але його відправили у "вільне заслання" до Дагестанської АРСР (Північний Кавказ), оскільки Гамсахурдіа "зізнався" і пішов на співпрацю зі слідством — виступив по телебаченню з "розкаянням", що дуже негативно позначилося на його репутації дисидента.

1977 рік
1977 рік
ДЖЕРЕЛО: НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА ПАРЛАМЕНТУ ГРУЗІЇ

Після повернення із заслання Гамсахурдія продовжив літературну роботу в Тбілісі.

За підтримки та гарантії авторитету Мераба Костави, який 10 років провів у в'язницях та на засланні в Сибіру, з 1987 року Гамсахурдія став лідером протестного руху в Грузії, а в 1988–1989 роках — одним з найбільш активних організаторів масових демонстрацій та акцій проти радянського режиму, що вимагали незалежності Грузії.

Після жорстокого придушення мирних масових демонстрацій радянським режимом у Тбілісі 9 квітня 1989 року Гамсахурдію, як одного з організаторів демонстрації, заарештував КҐБ, але арешт скасували через тиск громадськості.

Після перших багатопартійних радянських виборів Звіада Гамсахурдію як лідера опозиційного блоку "Круглий стіл — Вільна Грузія" обрали головою Вищої ради Грузинської РСР, яку відразу перейменували у Верховну Раду Грузинської Республіки.

 
ДЖЕРЕЛО: НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА ПАРЛАМЕНТУ ГРУЗІЇ

Звіад Гамсахурдія оголосив про відновлення незалежності Грузії 9 квітня 1991 року. 26 травня того ж року його обрали президентом.

Наприкінці грудня у Тбілісі почався державний переворот. 6 січня 1992 року Звіад Гамсахурдія був змушений залишити країну і втік до Вірменії, а потім у Грозний, що в Чечні.

 
джерело: національна бібліотека парламенту грузії

24 вересня 1993 року, під час грузино-абхазької війни, Звіад Гамсахурдія повернувся на захід Грузії, намагаючись використати можливість і, взявши армію під контроль, завдати удару проти наступу абхазів та союзників у напрямку Сухумі. Звісно, головним його прагненням було повернення влади.

Цей крок обернувся катастрофою для нього і всієї держави — грузинські збройні сили розкололися, Сухумі впав, Абхазька автономія потрапила під контроль сепаратистських сил, а Грузія перетворилася на пекло громадянської війни.

Звіад Гамсахурдія помер в селі Хібула, Самегрело, 31 грудня 1993 року за невідомих обставин. До сьогодні, крім офіційної версії про самогубство, існує багато питань і маніпуляцій навколо його смерті.



Усі охочі можуть переглянути та завантажити документи комуністичних спецслужб про Звіада Гамсахурдію на веб-сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.


Архів колишнього КҐБ Грузинської РСР зберігає кримінальну справу Звіада Гамсахурдії та Мераба Костави №7726. 4 основних томи справи — матеріали розслідування, протоколи допитів Звіада Гамсахурдії та Мераба Костави, їхні звернення відсутні. Нібито ці зниклі томи дружина Гамсахурдії забрала додому в 1991 році. Усі інші томи містять широкий спектр матеріалів — протоколи допитів свідків, акт ідентифікації осіб, акти експертизи, протоколи обшуку будинку та докладні описи виявленої незаконної літератури та документації, цілі друковані копії незаконних видань, надрукованих Гамсахурдією, Коставою та членами Гельсінської групи Грузії.


Онлайн-виставка публікується в рамках проєкту "Репресоване мистецтво. Національна культура очима КҐБ/ŠtB: Україна, Чехія, Грузія", який реалізує Центр досліджень визвольного руху  спільно з чеською організацією Gulag.cz та грузинською організацією SovLab: Soviet Past Research Laboratory за підтримки Європейського Союзу за програмою Дім Європи

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".

Чернівці-1989. За лаштунками першої "Червоної Рути"

35 років тому у Чернівцях відбулася подія, що змінила культурний ландшафт нашої країни. Незалежність України почалася із співочої революції на стадіоні "Буковина" та виверження нової непідцензурної музики – музики протесту.

Омофор єднання. Чому порятунок Царгорода від русів став святом для киян і українців загалом

Як виникло церковне Свято Покрови й чому воно стало святом військових.