Грамота про складення повноважень і припинення діяльності Державного центру Української Народної Республіки в екзилі 22 серпня 1992 року

ГРАМОТА

про складення повноважень і припинення діяльности

Державного Центру Української Народньої Республіки

в екзилі

До відома Громадян України, всіх українців у розсіянні сущих та всіх, кому це треба знати, наше спільне послання від Державного Центру Української Народньої Республіки в екзилі:

Тому, що волею Українського Народу, висловленою IV-им Універсалом Української Центральної Ради з 22 січня 1918 року Українська Народня Республіка стала незалежною державою;

Тому, що волею Українського Народу з 1 листопада 1918 року проголошено незалежність Західньої Української Народньої Республіки;

Тому, що 22 січня 1919 року Актом Злуки Земель Українська Народня Республіка стала Соборною Державою;

Тому, що територія Української Народньої Республіки у висліді війни, проголошеної їй північним і західнім сусідами, була окупована ворожими арміями;

та у згоді з постановами, схваленими Трудовим Конґресом як парляментом України: "Закону про Форму Української Влади" з 26 січня 1919 року, "Закону про Тимчасове Верховне Управління та Порядок Законодавства в Українській Народній Республіці" та "Закону про Державну Народню Раду Української Народньої Республіки", схвалених Радою Народніх Міністрів та затверджених Головою Директорії Симоном Петлюрою 12 листопада 1920 року;

заіснував Державний Центр Української Народньої Республіки в екзилі як повноправний речник народу українського в його боротьбі за вольності та за державну самостійність і незалежність Соборної України, що продовжував діяти з 10 червня 1948 року в згоді з Тимчасовим Законом про реорганізацію Державного Центру Української Народньої Республіки, спираючись на волю діючих тоді українських політичних партій і організацій –

Державний Центр Української Народньої Республіки в складі Президента, Віцепрезидента Української Народньої Республіки, Української Національної Ради та Уряду Української Народньої Республіки в екзилі

безперервно діяв на міжнародному форумі та серед української спільноти в західньому світі з метою прискорити відновлення державної незалежності України.

Тому, що Народ України демократичним і мирним шляхом Актом з 24 серпня 1991 року, підтвердженим всенароднім голосуванням 1 грудня 1991 року, відновив де факто і де юре державну незалежність України –

Ми – Президент Української Народньої Республіки, Голова Української Національної Ради і Голова Уряду Української Народньої Республіки в екзилі

у згоді з деклярацією Уряду Української Народньої Республіки з 12 червня 1924 року, постановою 10-ої Сесії Української Національної Ради з 19 червня 1989 року та постановою Надзвичайної Сесії Української Національної Ради з 14-15 березня 1992 року врочисто проголошуємо всьому народові в Україні і в розсіянні сущому про складення повноважень і припинення діяльности Державного Центру Української Народньої Республіки в екзилі, які він виконував упродовж сімдесятдвох років поза межами України.

Дано в Києві, столиці незалежної України [22 серпня 1992 р.]

За Державний Центр Української Народньої Республіки в екзилі підписали:

[Підпис] МИКОЛА ПЛАВ'ЮК

Президент Української Народньої Республіки в екзилі

[Підпис]                                                                                                            [Підпис]

МИХАЙЛО Г. ВОСКОБІЙНИК                                                                  ІВАН М. САМІЙЛЕНКО

Голова Української Національної Ради Голова Уряду Української Народньої Республіки

ЦДАЗУ. Ф. 35. Оп. 1. Спр. 70. Арк. 34