Редактор "Історичної правди" - кулеметник "Клап"

Стаття була опублікована на сайті АрміяInform.

— Свого часу я працював у архіві СБУ у місті Тернопіль. За часів Януковича мене, як і багатьох співробітників, звільнили за різними підставами, але після Революції Гідності запропонували стати заступником директора Галузевого державного архіву СБУ. З командою однодумців ми вирішили запустити "реформу декомунізації". Я особисто брав участь у розробці відповідних змін до законодавства щодо забезпечення сталого відкритого доступу до документів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму за 1917-1991 роки, — розповідає військовий.

21 травня 2015 р. набув чинності Закон України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", відповідно до якого запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам'яті. 5 червня 2019 року Кабінет Міністрів України виділив для цього у Києві приміщення площею понад 11 тисяч кв. метрів.

Володимир виріс на Тернопільщині, але значну частину свого життя прожив у Києві. Тому вважає, що у нього два рідних міста — Тернопіль та Київ. У ніч з 23 на 24 лютого він зі своє знайомою доробляв велику книжку про Сирецький табір СД (табір був створений німецькою окупаційною владою у червні 1942 року на північному заході Києва у районі Сирця. Увійшов в історію як "табір смерті". — Авт.). Тож зранку 24 лютого 2022, не вагаючись, прибув до одного з тернопільських ТЦК та СП.

— Куди піти служити, мені не було особливої різниці. Друзі казали, що я маю бути десь у пресслужбі, але зрештою став кулеметником в окремій бригаді територіальної оборони, — підкреслює Володимир.

Своє "бойове хрещення" він пройшов саме на Харківщині.

— Особливістю бойових зіткнень на нашому напрямку є саме робота вночі. Вороги вважають, що їм так буде безпечніше. Але завдяки нашому командиру та волонтерам ми достатньо забезпечені нічними та тепловізійними приладами спостереження і прицілами, — наголошує "Клап". — Одного разу висунулися трохи вперед та виявили ворожу позицію, а поруч з нею якусь коробку, замасковану гілками. Вирішили відпрацювати по цій позиції з РПГ-7.

На нашій ділянці дуже багато дерев, тож зробити влучний постріл доволі важко. Нам пощастило, що граната зрикошетила від дерева та влучила точно у спостережний пункт. Найкращою нагородою стали розлючені голоси окупантів! За пів години у радіоперехопленні ми почули, що вдалося знищити двох окупантів.

Свого часу військовий дуже хотів мати гарний трофейний кулемет. На жаль, довгий час захопити КК (кулемет Калашникова) або ККС (кулемет Калашникова станковий) не вдавалося, тож хлопці подарували йому знятий зі знищеного ворожого панцерника ККТ (кулемет Калашникова танковий).

— Цей кулемет я вже трохи модернізував. Особливістю ККТ є електричний спуск, а мені був потрібен кулемет з механічним спуском та сошками. Знайомі допомогли мені його переробити та ще й приціл з тепловізором прилаштували. Йти з ним у наступ буде важкувато (вага з коробкою на 250 пострілів близько 20 кг. — Авт.), але на спостережному пункті це ідеальна зброя. Одного разу ми зі свого "спостережника" за добу поранили трьох росіян, тож вони запросили до себе снайпера, який щоночі вивішував нерухому теплову ціль, але ми на неї не повелися, — хвалиться "Клап".

На спостережному пункті, де підрозділ Володимира несе службу, ми побачили окопні свічки, тож попросили хлопця, як кажуть, надати "feedback".

— При правильному використанні окопні свічки дуже гарна річ. Особливо зараз, коли стовпчик термометра опускається багато нижче за нуль, — ділиться військовий. — На відкритому повітрі в окопі її можна використовувати і для обігріву і для підігріву води або їжі. У невеличкому укритті на 2-3 особи її можна поставити в імпровізовану піч та використовувати замість дров або як засіб для розпалювання. Такі свічки виділяють багато кіптяви та мають сильний запах. Тож на своїх позиціях ми використовуємо їх саме для розпалювання.

Після нашої перемоги хлопець мріє одружитися та поїхати до Ірландії. Широкомасштабне російське вторгнення завадило йому розпочати писати в ірландському Корк коледжі наукову роботу щодо репресій радянської влади проти греко-католицької церкви. Але він впевнений, що мрії обов'язково втіляться у життя, але тема роботи буде розширена з урахуванням сучасної історії російського вторгнення в Україну.