20 років референдуму на підтвердження Акту незалежності. Підсумки

1 грудня 1991 року відбувся всеукраїнський референдум, який надав всенародної легітимності проголошенню самостійної України дня 24-го серпня. Історичне рішення підтримали в усіх 27 адміністративних регіонах.

 

 

Підтримка Акту проголошення незалежності України по регіонах виглядала так:

Тернопільська область - 98,67%

Івано-Франківська область - 98,42%

Львівська область - 97,46%

Волинська область - 96,32%

Хмельницька область - 96,30%

Черкаська область - 96,03%

Рівненська область - 95,96%

Київська область - 95,52%

Вінницька область - 95,43%

Житомирська область - 95,06%

Полтавська область - 94,93%

Кіровоградська область - 93,88%

Чернігівська область - 93,74%

Київ - 92,88%

Чернівецька область - 92,78%

Сумська область - 92,61%

Закарпатська область - 92,59%

Запорізька область - 90,66%

Дніпропетровська область - 90,36%

Середнє значення по Україні - 90,32%

Херсонська область - 90,13%

Миколаївська область - 89,45%

Харківська область - 86,33%

Одеська область - 85,38%

Донецька область - 83,90%

Луганська область - 83,36%

Севастополь - 57,07%

Кримська АРСР - 54,19%.

Підтримка Акту проголошення незалежності України виглядала так:

Графіка: Вікіпедія

 

Непідтримка Акту проголошення незалежності України виглядала так:

Найбільше противників незалежності було у Криму. Але й там - менше половини

Київський Міжнародний інститут соціології (КМІС) 20 років поспіль проводив дослідження про ставлення громадян України до її державної незалежності. Частка прихильників ніколи не опускалася до небезпечної позначки у 50% (найнижчий результат - 56% - був у 1994 році).

Опитування КМІС, проведене у листопаді 2011 року, показало, що частка дорослого населення, яка підтримує незалежність, складає 83%. Графік коливань цього показника з 1991 до 2011 року дивіться в розділі "Коротко".

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.