НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ ПІДТРИМУЄ 83% УКРАЇНЦІВ - ОПИТУВАННЯ

За 20 років незалежності частка її прихильників ніколи не знижувалася до 50% - такими є дані соціологічного моніторингу з 1991 до 2011 року.

Про це повідомляє Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), який 4-15 листопада 2011 року провів всеукраїнське опитування громадської думки.

КМІС нагадує, що 20 років тому, 1 грудня 1991 року на загальноукраїнському референдумі 90,3% громадян, що взяли участь у голосуванні, підтримали рішення Верховної Ради щодо проголошення державної незалежності України.

Через те, що участь у голосуванні на референдумі взяли 84,2% тих мешканців України, хто мав тоді право голосу, підтримку державній незалежності України під час референдуму фактично надали 76% її дорослого населення.

Цей показник дозволив вперше надійно оцінити реальну поширеність підтримки державної незалежності України її населенням. З того часу Київський міжнародний інститут соціології регулярно вимірює ставлення населення нашої країни до її державної незалежності.

За ці роки, під впливом різних обставин – і політичних, і соціально-економічних – поширеність підтримки незалежності нашої країни неодноразово зазнавала коливань, але жодного разу не знижувалася до критичної межі у 50 відсотків.

Дані соціологічних досліджень ставлення населення України до її державної незалежності, що проводяться протягом вже 20 років Київським міжнародним інститутом соціології за єдиною методикою, дають загальну картину динаміки підтримки державної незалежності України.

 Як видно з графіку, найменшою кількість прихильників незалежності (біля 56%) була в 1994 році

За результатами опитування, у листопаді цього року частка громадян, що підтримують державну незалежність України, складає 82,6%.

Одним із показників прихильності до незалежності України є відсоток громадян, що - в разі вибору між об’єднанням з Росією в одну державу і збереженням державної незалежності України - підтримують збереження незалежності.

Абсолютна більшість респондентів - 70% - вважають, що Україна і Росія мають бути незалежними державами, "з відкритими кордонами, без віз та митниць". Значно менша частка (13%) опитаних вважають, що між Україною та Росією має існувати візовий режим.

Частка прихильників створення єдиної держави складає 16%. Не змогли визначитися зі своїми преференціями стосовно відносин між Україною та Росією лише один відсоток опитаних.

Абсолютна більшість мешканців в усіх регіонах України (понад 65% в кожному з регіонів) вважають, що Україна і Росія мають бути незалежними державами, але з відкритими кордонами, без віз та митниць.

Всупереч економічним негараздам та політичним кризам, які спіткали Україну за 20 років, прихильність її громадян до незалежності своєї держави збереглася і посилилась, констатує КМІС.

"Ми створюємо культуру пам’яті в Україні", - Гаяне Авакян

Інтерв’ю зі співзасновницею Платформи пам’яті "Меморіал" Гаяне Авакян для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Перешкодити єднанню ОУН із сіоністами. "Активні заходи" кдб

На початку 1970-х років із закордонних резидентур кдб срср надійшла низка документів, у яких зверталася увага на нову тенденцію в середовищі емігрантських центрів. Йшлося про те, що оунівці і сіоністи, попри здавалося б ідеологічні та інші розбіжності, почали об’єднуватися для спільної боротьби проти політики срср. Про те, як кдб намагався перешкодити такому єднанню, розповідають розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України.

Полон як тінь війни

Українська історія нерозривно пов'язана з війнами й боротьбою за незалежність. В усіх цих конфліктах українці опинялися в полоні: від часів визвольних змагань початку ХХ століття до сучасної війни проти Росії. Тема полону є не лише правовою чи військовою проблемою, а й історико-культурним дзеркалом епохи: вона відображає стан гуманістичних цінностей, культуру дотримання міжнародних норм і характер політичних режимів.

Тімоті Снайдер: Глобальна ініціатива у пошуках історичної правди

"Історія не є воюючою стороною. Завдання будь-якої серйозної історії, включно з таким проєктом як цей, — дійти до правди. А правда завжди цікавіша за міф. Правда демократична в той спосіб, у який міф бути не може, бо міф вимагає покори, міф вимагає відсутності сумнівів. Історична правда нагадує нам, що життя — це не стільки впевненість у чомусь хибному, скільки постійно зростаюче знання про різні речі, які можуть бути правдивими. Тому я не сумніваюся, що наприкінці цього проєкту люди в Україні і по всьому світі, будуть набагато краще підготовлені до боротьби з російською пропагандою, ніж зараз".