«С находившимися в бункере бандитами были завязаны переговоры с целью склонения их сдаться живыми, но бандиты оказали вооруженное сопротивление. Поскольку ружейно-пулеметным огнем и гранатами служебного наряда находившихся в бункере бандитов ликвидировать не представлялось возможным, поэтому указанный бункер в 19-00 был подорван толом»

Щороку 9 лютого у Польщі згадують вбивство мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Ця подія, що сталася узимку 1943 року, у сучасній польській історіографії вважається одним з перших епізодів польсько-українського конфлікту часів Другої світової війни.

Більшовики були некрофілами. Своїх героїв вони не ховали як годиться, на кладовищах. Натомість полюбляли перетворювати на цвинтарі громадські місця, центральні площі та парки.

Упередження лишаються глибоко вкоріненими в академічних і журналістських працях. Однак заради чесного обговорення трагічного минулого польсько-українських відносин їх слід позбутися. Перегляд підходів до написання польсько-української історії вже давно назрів.

Діду минуло лише 25. Владик пробув у в’язниці тільки кілька тижнів – разом зі співкамерником вони втекли серед ночі: виламали дошку з підлоги й нею підважили тюремні ґрати. Документ про втечу теж є у справі.

О пів на першу ночі з 2 на 3 лютого 1929 року у готелі на віденській Кантштрассе було прийняте рішення, з якого почалося все в цій історії. Рішення було прийнято одноголосно. Це була таємна зустріч однодумців.

Донині в людей зберігся туманний спогад, що перемогу в Другій світовій війні було досягнуто завдяки російській крові та американським грошам, що певною мірою, звісно ж, є правдою, та правдою є й те, що без Черчилля Гітлер майже напевне переміг би.

Військовий міністр Микола Порш призначив новим начальником 1-ї Української військової школи російськомовного полковника Івана Скорино. Модест Семирозум, порадившись із шкільною радою, поставив ультиматум — негайно забиратись із школи. Скорино швидко зник, а новим керівником школи тимчасово став Аверкій Гончаренко

29 грудня 2018 року речник Президента Чехії Їржі Овчачек написав у Twitter, що Мілош Земан закликає «протестувати проти героїзації воєнних злочинців з України».

Головною метою розвідувальної роботи, принаймні у другій половині 1920-х – на початку 1930-х років, було використання здобутих даних для підриву існуючої в Україні радянської системи.Робота першого, розвідувального, сектора полягала у збиранні інформації про загальну ситуацію в радянській Україні, підборі й навчанні агентів, резидентів і кур’єрів.

Ідеться не тільки про відновлення честі України перед лицем російського паплюження. Українська політика ЄС та історична свідомість Європи мають не меншу потребу в з’ясуванні правди про Голокост в Україні, ніж самі українці.

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.