Допоможіть датувати печерний комплекс на Дністрі. ДАТОВАНО!

Середньовічний печерний комплекс над Дністром потребує вашої допомоги. Розмаїття сюжетів, кількість, стилістика не має аналогів в Україні. Тут зберігається унікальний наскельний вернісаж загальноєвропейської ваги.

Печерний комплекс біля села Оксанівка Ямпільського району Вінницької області донедавна  був маловідомий не лише широкому загалу, але й фахівцям.

Не зважаючи на достатньо потужну площу та відкритий (не похований) характер пам’ятки, вона залишалась практично недослідженою. Головним чином це було зумовлено її важкодоступністю та, ймовірно, розташуванням у прикордонній смузі.

Фрагментарні свідчення про штучні печери біля колишнього села Флеминда (тепер – Оксанівка) є в подорожніх нотатках початку ХХ століття Юхима Сіцінського та в машинописному звіті спелеологічної експедиції Київського та Московського університетів 1940-их років.

У 2003 та 2013 році комплекс досліджувався автором разом із професором Чернівецького державного університету Богданом Рідушем.

Печерний комплекс біля Оксанівки складається з двох груп приміщень, рівновіддалених на 350 м.  Вони розташовані на лівому березі річки Дністер у прямовисному вапняковому каньйоні, що подекуди сягає висоти 40 м.

Всі фото: Денис ОВЧАР

Йдеться про залишки природних та штучних печер, гротів, ніш, фрагменти галерей зі слідами підтісування металевими знаряддями.

Трапляються рештки приміщень комбінованого типу: частково вирубані в скелі, частково дерев’яні. Від їхніх дерев’яних частин залишились пази в скельній породі.

Архітектура комплексу формувалась стихійно, протягом довгого часу, без загального генерального плану. Приміщення знаходяться на різній висоті. Деякі розміщені на рівні сучасної долівки, інші на висоті від 5 до 20 м. Більшість –  однокамерні із середнім розміром 2x3 м.

 

Трапляються залишки камер у галереї, що тягнулась вздовж каньйону. Її зовнішня стіна на сьогодні обвалена.

Штучні та комбіновані (природні зі слідами обробки) об’єкти були пристосовані для житлових та культових цілей. На це вказують планування приміщень, їхні функціональні особливості та численні аналогії з суміжних регіонів (Мала Азія, Кавказ, Крим, Карпати, Подунав’я).

Виняткове значення мають наскельні зображення, виявлені в самих приміщеннях та на стінці каньйону поблизу.

 

Це хрестоподібні фігури, розетки, трикутники, ромби, прямокутники, сітки, антропоморфні фігури, зображення тварин, риб, птахів, знаків власності. За попередніми підрахунками, їхня кількість сягає кількох сотень.

Особливо цікавими є малюнки вугіллям, що зображають вершників та піших воїнів із холодною зброєю, прапорами та собаками.

 

Розмаїття сюжетів, кількість, стилістика не має аналогів в Україні. Наприклад, популярні печерні міста Криму, переважно, взагалі позбавлені наскельного мистецтва. А в Оксанівці зберігається унікальний наскельний вернісаж загальноєвропейської ваги.

Протягом двох сезонів спелео-археологічних досліджень нами було складено загальний план пам’ятки та окремих приміщень, зафіксовано більшість графіті та петрогліфів, проведено шурфування периферії об’єкту, визначено призначення для останніх періодів його функціонування.

Судячи з особливостей планування, це був монастир келіотського типу. В таких обителях ченці жили в окремих келіях, збираючись лише для спільної молитви.

 

Крім різноманітних послухів та аскез, в їхньому середовищі існувала сувора заборона на спілкування. Судячи з решток шляхів сполучень, влаштованих на кшталт скелелазного стенду (штучні невеликі вруби-"зацепи" для пальців рук та ніг), ченці були достатньо витривалими та фізично підготовленими людьми.

Важкодоступні келії могли використовуватись в якості сховищ для місцевих жителів, що було поширеною середньовічною практикою.

На жаль, нами було визначено лише останній період функціонування пам’ятки – друга половина XVII  століття. Про це свідчить кириличний напис у рамці, поганої збереженості, де збереглась дата "Року ѦХОΛ", що означає "Року 1673" й ряд інших, побіжних деталей.

Виділення інших етапів використання скель та печер біля Оксанівки – справа недалекого майбутнього. Вже зараз в приміщеннях читається три етапи перебудов та перепланувань.

 

Багаторазове використання даної місцевості помітне й за результатами аналізу наскельних зображень. Влітку 2013 року нам пощастило і в одному з приміщень було знайдено ділянку із залишками глиняної обмазки печі, де зберігся фрагмент деревини.

Зараз ці матеріали чекають своєї черги на аналіз методом радіовуглецевого аналізу AMS у лабораторії Кракова.

Ми звертаємось до всіх небайдужих людей допомогти вирішити проблему датування Оксанівського печерного комплексу.

Дата, яку зможемо отримати завдяки вашій допомозі, дасть можливість розв’язати питання хронології не лише окремо взятого об’єкту.

Штучні середньовічні  скельно-печерні пам’ятки, незважаючи на свою надзвичайну атрактивність, є досить важкими для датування. Матеріальні рештки, що знаходяться всередині зазвичай репрезентують останній період їхнього використання.

Наскельні зображення не є стовідсотково датуючими артефактами. Як результат – переважна більшість середньовічних пам’яток України датовані "на око" та за аналогіями.

 

Деякі "історики" безборонно відносять дністровські печерні християнські пам’ятки до апостольських часів, "нічтоже сумяшася" поселяють туди Антонія Печерського,  ґвлаштовують там готські поховання та германські святилища початку нової ери.

Але Оксанівка стане першою в Україні спробою датувати середньовічний печерний комплекс фізичними методами.

Точна дата решток органіки з Оксанівського комплексу дасть відлікову точку для десятків істориків та археологів й значно полегшить розуміння та розв’язання низки надзвичайно важливих питань:

- час поширення християнства у Правобережній Україні;

- культурні центри, які найбільше впливали на цей процес;

- як датуються печерні монастирі Подністров’я і коли вони виникають;

- як датувати комплекси з петрогліфами подібними на "оксанівські" (останні нещодавно були виявлені в Криму і їхня хронологія досить спірна).

ОНОВЛЕНО: У квітні 2014 року отримано результати радіовуглецевого аналізу (AMS-технологія). Вони збігаються з епіграфічним датуванням - напис "Року ѦХОΛ", що означає дату (1673 рік).

Отже, час існування печерного монастиря в Оксанівці - друга половина XVII століття.

Графік результатів дослідження, виконаного Краківською лабораторією радіовуглецевого аналізу (провів доктор Марек Крупєц)

Надзвичайно дякуємо усім жертводавцям! Суму на проведення аналізу було зібрано завдяки меценатам:

- Олександр Снідалов
- Олександр Бо-Гі
- Кольнобрітський Єгор
- Савченко Віра
- Лозінський Ігор
- Яцюк Олег
- Стадник Денис
- Шинклярська Олена

Юрій Рудницький: Варшавська угода. Як і чому сталося так, а не інакше

22 квітня 1920 року між Україною та Польщею була укладена Варшавська угода, відома також як "пакт Пілсудський-Петлюра". Щоправда, під угодою немає підписів ані одного, ані іншого.

Володимир В'ятрович: Як російська пропаганда проти України діє на Заході

Коли Американська асоціація бібліотек назвала нашу з Любомиром Луцюком книгу про УПА "Ворожі архіви" серед найкращих історичних публікацій 2023, для мене це було не просто особистим здобутком. Мені здавалося, що нарешті змінюється ставлення до УПА в західній академічній спільноті. Але, здається, я переоцінив бажання багатьох зрозуміти складне минуле і відмовитися від простих схем, які продовжує просувати Кремль.

Олексій Макеєв : Станція Z - це сьогодні Росія

4 печі, 1 газова камера та майданчик для розстрілів. Місце страти та одночасно крематорій. Нацистська практичність геноциду. Цинічна назва цього місця посеред концтабору Заксенгаузен - "станція Z". Z - остання літера німецького алфавіту. Станція Z - остання станція десятків тисяч життів. Та кінцева зупинка людської гідності. Поїзд далі не їде - людина глибше не падає.

Іван Городиський: Право на вибір: ідентичність українських адвокатів в Галичині до 1939 року

Дискусії щодо Булгакова, Сікорського і ще багатьох інших, які тільки будуть, в тому числі концентруються довкола їхньої ідентичності. Чи є достатнім походження, місце проживання чи праці щоб атрибутувати публічну постать з певною нацією? І що є в принципі визначальним? Ці дискусії також нагадують спостереження з історії української адвокатури Галичини до 1939 року.