Туалети на місці кабінету Грушевського: чим може завершитися псевдо-"реставрація" Київського будинку вчителя

Відверто кажучи, те, що відбувається навколо пам'ятки культури національного значення і символу української державності у ХХ столітті Будинку вчителя у м. Києві, де в 1917 році працювала Українська Центральна Рада, не вкладається у голові.

Я не можу зрозуміти, чому саме в рік, коли Україна відзначає 100-річчя Української революції 1917-1921 років комусь дуже припекло зірвати будь-які відзначення такої неймовірно важливої для нашої національної історичної пам'яті дати саме у цьому історичному будинку, де, власне, і розпочинався наш шлях до Незалежності у ХХ столітті.

Спитаєте – що, знову "зрада"? Відповім – я аж ніяк не належу до панікерів. Але факти вперто вибудовуються у логічну лінію.

Навесні–влітку цього року на різних державних рівнях обговорювалася чудова ідея – провести урочисте засідання сучасного українського парламенту Верховної Ради України, присвячене 100-річчю створення Української Центральної Ради – в історичному приміщенні, де саме й працював цей перший український парламент, один із найбільших символів Української революції 1917-1921 роках.

Але тоді на усіх нагнали страху – мовляв, Будинок учителя є в критичному й небезпечному фізичному стані, й існує загроза, що на голови людям у залі впаде дах. І таки переконали наших урядовців не проводити це пам'ятне засідання в колишньому будинку Центральної Ради.

 

Але дах так і не впав! Більше того, у серпні цього року в ніби "аварійному" Будинку вчителя відбулися зйомки чергової частини серіалу "Слуга народу" за участю "Кварталу-95"! Протягом чотирьох днів тут були сотні людей, тонни техніки! За гроші, звісно.

От і виходить: проводити урочисте засідання Верховної Ради України не можна, бо будинок аварійний. А зйомки "Квартал-95" – можна, і ніякої небезпеки для людей це не становить!

Більше того, в середині листопада цього року в великій залі Будинку вчителя заплановано проведення конференції одного з найбільших київських університетів! І все нормально з безпекою?!

Як це пояснити з позицій здорового глузду?!

Тепер знову відбувається хвиля нагнітання обстановки й чиниться тиск на суспільну думку щодо "аварійності" Будинку вчителя і його негайного закриття для відвідування, в тому числі й екстреного вивезення звідти експозиції Музею Української революції 1917–1921 років.

У тому числі з'являються якісь акти незрозумілих з точки зору фахових експертиз організацій про ніби катастрофічний стан будинку колишньої Центральної Ради. Чому раптом знову така істерика?

Усе дуже просто – Україна є на порозі відзначення 100-річчя вікопомних Третього Універсалу Української Центральної ради – державно-правового акту, що проголосив створення Української Народної Республіки (прийнятий 7 (20 за н. с.) листопада 1917 р.) та Четвертого Універсалу Української Центральної ради, яким було проголошено незалежність УНР від Росії (прийнятий 9 (22) січня 1918 р.).

І виглядає, що комусь дуже вже залежить, щоб саме в ювілейні річниці цих доленосних рішень Центральної Ради Будинок учителя був повністю виключений з пам'ятних заходів!

Та верхом брутальної насмішки над українською національною пам'яттю має стати заплановане проектом псевдо-"реставрації" Будинку вчителя – колишнього будинку Центральної Ради розміщення туалетів ("вбиралень", за документами розробників) на тому самому місці, де в часи УЦР розташовувався кабінет голови УЦР Михайла Грушевського!

І доказом цьому є фрагмент плану проведення реконструкції внутрішніх приміщень Будинку вчителя, виставленого публічно і перезнятого 7 листопада цього року. І на плані чітко видно, що впритул до сучасної кімнати Музею Української революції 1917–1921 років планується розмістити "вбиральню".

Фрагмент плану проведення реконструкції внутрішніх приміщень Будинку вчителя

Але за історичними і сучасними планами, це – кімнати! І за даними експертів, – саме в цих кімнатах розташовувалися кабінети голови Центральної Ради Михайла Грушевського та голови першого українського уряду Генерального секретаріату Володимира Винниченка!

Зокрема, кабінет М. Грушевського був на 2 поверсі – зараз це к. 202, а кабінет В. Винниченка – к. 201. Сучасна експозиція музею Української революції 1917–1921 років – к. 203.

Тож може статися нечуване блюзнірство!

Нагадаю, що указом Президента України від 22 січня 2016 року "Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років" доручено забезпечити "дальший розвиток Музею Української революції 1917 – 1921 років Національного музею історії України, зокрема щодо розширення сучасної експозиції та можливого відтворення меморіальних кабінетів Голови Центральної Ради Української Народної Республіки М. Грушевського та першого голови уряду Української Народної Республіки В. Винниченка в історичній будівлі Української Центральної Ради (м. Київ, вул. Володимирська, 57)".

Це питання внесено до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 777-р "Про затвердження плану заходів з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років та вшанування пам’яті її учасників на період до 2021 року.

Зокрема, там зазначається: "5) розширення сучасної експозиції Музею Української революції 1917 – 1921 років Національного музею історії України та відтворення меморіальних кабінетів Голови Української Центральної Ради Української Народної Республіки М. Грушевського та першого голови уряду Української Народної Республіки В. Винниченка в історичній будівлі Української Центральної Ради (м. Київ, вул. Володимирська, 57)".

Відповідальними визначено Мінкультури, Київська міська держадміністрація, Укрдержархів, Український інститут національної пам’яті, НАН України (за згодою).

 План 2 поверху Педагогічного музею 1910 року. Для збільшення натисніть тут.

Виникає логічне запитання: а де всі ці відповідальні організації зараз, коли навколо Будинку вчителя відбуваються незрозумілі і скандальні процеси?

Я офіційно стверджую, що жоден проект так званої "реставрації" Будинку вчителя як пам'ятки культури національного значення не погоджений в установленому порядку. Зокрема, він має пройти експертизу в Міністерстві культури України і в тому числі – через обговорення на Науково-методичній раді з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури.

Відомо, що жорсткого контролю за станом і долею пам'ятки, публічного обговорення проекту реставрації та експертизи врахування у ньому усіх наявних історико-архітектурних та історичних даних вимагає спільне рішення колегії Правління Українського товариства охорони пам'яток історії та культури України та Київської міської організації УТОПІК.

Початок будь-яких робіт на пам'ятці національно значення, а тим більше такій як будинок Центральної Ради в Києві, може відбуватися лише після повної процедури всіх необхідних погоджень.

Усе інше – дії, які підпадають під кримінальну відповідальність. І я вже закликаю Генеральну прокуратуру України втрутитися в ситуацію й доручити Прокуратурі міста Києва видати відповідні приписи щодо припинення будь-яких робіт по Будинку вчителя до завершення процедури погоджень проекту реставрації, поки ще не є пізно!

І треба зробити все можливе, щоб провести в історичній будівлі відповідні урочистості на державному рівні з нагоди 100-ліття Третього та Четвертого Універсалів Української Центральної Ради!

-------
Читайте також:

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

Вахтанг Кіпіані: Козацький хрест і плита

Рішенням уряду на Національне військове меморіальне кладовище буде два типи надгробків. Десь пів року тривала дискусія серед зацікавлених. Варіантів було три - тільки хрести, тільки плити, хрести і плити одночасно. Кожна з ідей мала і має своїх прибічників.

Іван Монолатій: Як коломиєць монополізував український проєкт

"З признанєм треба згадати видавничу фірму коломийського книгаря Якова Оренштайна, що як на наші теперішні обставини в Галичині є одиноким чужим чоловіком, який дає наклад на українські книжки... Здаєть ся, Коломия пережене незабаром в видавничім русі Чернівці і стане другим видавничим центром в Австрії", - писав книго- і пресознавець Галичини Іван Кревецький, підсумовуючи здобутки українського видавничого руху в 1903 році.

Володимир В'ятрович: "Ми не можемо собі дозволити взаємного інтелектуального знищення". Володимир В'ятрович про скандал через плагіат в книзі Огієнка

Чим більше спостерігаю за дискусією довкола книги Віталія Огієнка "Голодомор. Історія неусвідомленої травми", тим більше занепокоєння вона в мене викликає. Вкотре в епіцентрі надмірно емоційної дискусії опинилася така чутлива тема як Голодомор. Надто часто вона стає полем для дуже токсичного зʼясування стосунків між їх учасниками, в яких лунають звинувачення не лише в непрофесійності, але навіть національній зраді.

Іван Городиський: Перша українська адвокатка: невідома доля Ольги Ганицької

Першою жінкою-адвокаткою вважають сербку Марію Мілутіновіч, яка в 1847 році отримала доступ до професії в Сербії. А в світі жінки почали широко ставати адвокатками з початку ХХ століття. Однак питання про першу українку-адвокатку поки можна вважати невирішеним.