Козацький цвинтар у Шестірні занепадає

Хочу підняти питання про козацькі могили, що розташовуються на старовинному цвинтарі поблизу села Шестірня Широківського району Січеславської області.

Хочу підняти питання про козацькі могили, що розташовуються на старовинному цвинтарі поблизу села Шестірня Широківського району Січеславської області.

Село походить від зимівника козака Шестірні Інгульської паланки на березі річки Інгулець. У цих зимівниках залишалися доживати віку старі козаки після руйнації Січі, а молоді разом з військом вирушили за Дунай, де утворили Задунайську Січ.

Завдяки небайдужим людям у 90-х роках минулого століття вдалося підняти і відновити кам'яні хрести на двох могилах славних запорожців на цвинтарі в Шестірні й прочитати, хто похований у них.

Відповідно до реєстру Запорозького війська 1756 року, який був опублікований за архівами Кубанського війська у 1997 році, вдалося встановити поховання курінного отамана Дядьківського куреня Андрія Кичкіна (саме він похований у Шестірні).

 Могила Андрія Кичкіна, козака Дядьківського куреня. Усі фото - автора. 

Дядьківський курінь – це особливий підрозділ в структурі Січі. Козаки цього куреня виконували особливі завдання: поштова кореспонденція, супровід послів тощо.

Могили, як виявляється, потрібні тільки для реєстрації. Таким чином, вони, начебто, перебувають під охороною закону, а далі що…?

 

По цвинтарю випасають корови місцевих жителів, залишаючи послід. Повна байдужість місцевої влади. До цього святого місця важко дістатися, бо дороги погані, щоб вклонитися і віддати шану славним козакам.

Так ми маємо пам'ятку, яка може прославити нашу славну Січеславську область і Широківський район.

 

Як свідчить Борис Грінченко, який побував до революції в Шестірні, "на сільському ж цвинтарі на двох хрестах вирізані надписи, на першому:

"1784 году мѢсяца Априля 21 дня приставился рабъ БожійѢ Иванъ великій, полтавського куриня полковый Отаманъ", а на другому: 1785 году іюня 37 дня ЗдѢшь почивает рабъ Божый Андрей КнукѢнь Дядькивского куриня козакъ, поживе лѢтъ рк (120)".

До речі, козацькі поховання на цвинтарі в Шестірні належать до найстаріших в області. Зокрема, за інформацією відомого дніпровського краєзнавця, журналіста, письменника Миколи Чабана, могила Івана Сірка в Капулівці датується 1680 роком, могила старого козака Мартюка в селі Дніпрова Кам’янка Верхньодніпровського району – 1748 роком.

 

А потім своє чільне місце посідають могили козацького цвинтаря в Шестірні.

Крім уже згаданих, на кам’яних хрестах можна прочитати такі надписи: "В 1784 годам-ца априля 21 дня представился раб Божий ИванЖукін Полтавского куреня полковой атаман", "В 1787 году іюня 27 дня здесь почиває раб Божий Андрей Кичкин куреня Дядковского козак".

Звертаюся до всіх небайдужих: будь ласка, не дайте знищити нашу історію, треба пробудити нашу владу зараз. Прийшов час віддати шану нашим славним запорожцям.

Радомир Мокрик: Пам'яті Віктора Карта

25 липня на 96-му році життя помер всесвітньо відомий шаховий тренер, засновник Львівської шахової школи Віктор Карт.

Роман Маленков: Національне військове меморіальне кладовище: граніт чи пісковик?

Більшість козацьких хрестів України із пісковика. Найстаріший український хрест має вже вісім століть віку - хрест на могилі Клима Христинича, дружинника короля Данила. Стоїть він біля Зимного. Граніту раніше ніколи не було. Хоча маємо і об'єктивну причину - його просто значно складніше було добути.

Юрій Юзич: Перша українська адвокатка - пластунка Віра

Нещодавно "Історична Правда" публікувала текст Івана Городинського про першу українську адвокатку. Ольгу Ельвіру Люстіґ-Ганицьку можна вважати першою українкою, яка професійно практикувала право на Галичині у 1930-х роках. Після публікації групі істориків та дослідників історії Пласту вдалося з'ясували, що Ольга Ганицька була пластункою. Відтак, дізналися звідки вона була родом, в якому середовищі зростала та як склалася її доля після Другої світової війни.

А. Королівський: Аркадій Животко: чужий в Росії, забутий в Україні

Про нього не знають ані харків’яни, ані мешканці Кам’янця -Подільського, Києва, Ужгорода, що в їх містах жив і працював патріот і журналіст Аркадій Животко. Росія захоплює нашу історію, наші землі. Чому б нам не дати гарну відповідь вшануванням хоча б меморіальною дошкою Людини з крайньої межі етнічно українських земель?