АНОНС: У Києві до 310-ліття Полтавської битви говоритимуть про деколонізацію та імперську спадщину

Український інститут національної пам’яті запрошує на круглий стіл «Редут імперії. Полтавська битва 1709 року як місце пам’яті: історія, міф, роль у насадженні ідеологеми «русского міра» в Україні».

Про це «Історичній правді» повідомили в Українському інституті національної пам'яті.

На заході обговорять такі питання:

- Україна і Європа: Полтавська битва 1709 року та її місце у Північній війні 1700–1721 років;

- pro et contra. Іван Мазепа та Петро І: від будівничого імперії до «изменника»;

- імперські комеморації: як насаджувався імперський образ Полтавської битви 1709 р.;

- музей як місце пам’яті (імперії). Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви»: висвітлення історії Полтавської битви чи прославляння її переможця(ниці)?;

- редут імперії: місце Полтави у формуванні імперського ландшафту та «русского міра» в Україні.

 

Учасники круглого столу:

Віктор Брехуненко, історик, директор Інституту дослідження Голодомору, Національний музей «Меморіал жертв Голодомору»,

Ярослав Файзулін, історик, начальник Управління науково забезпечення політики Українського інституту національної пам’яті,

Олександр Галенко, історик-сходознавець, керівник центру дослідження цивілізацій Причорномор’я Інституту історії України НАН України,

Ольга Ковалевська, історики, провідна наукова співробітниця Інституту історії України НАНУ,

Богдан Короленко, історик, співробітник Українського інституту національної пам’яті,

Євген Нищук, Міністр культури України,

Тарас Чухліб, доктор історичних наук, директор Науково-дослідного інституту козацтва Інституту історії України НАН України.

26 червня, середа, 10.30

Місце: УНІА “УКРІНФОРМ”, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16

Акредитація ЗМІ – anna@ukrinform.com.

Вхід за службовими посвідченнями та картками НСЖУ.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…