Спецпроект

7 підписів кожні 10 хвилин. Петиція про визнання Німеччиною Голодомору

42 підписи за годину, 1008 підписів за день, з такою швидкістю 14 травня з'являлись нові підписи під петицією, за те щоб Німеччина визнала Голодомор геноцидом.

42 підписи за годину, 1008 підписів за день, з такою швидкістю 14 травня з'являлись нові підписи під петицією, за те щоб Німеччина визнала Голодомор геноцидом.

Тепер, після того як про петицію розповіли Оксана Забужко, Сашко Положинський та інші відомі українці, швидкість виросла в півтора рази і за годину петицію підписує 63 людини. Втім навіть цього замало.

Ця швидкість дозволить зібрати 31762 підписів до 27/05. Тобто лише дві третини від необхідної кількості і то за умови що заокеанські українці підтримують темпи підписання поки ми спимо.

Щоб встигнути, нам треба збирати по два підписи щохвилини, 21 підпис кожні десять хвилин, 130 підписів щогодини . Тобто вдвічи швидше.

 

Якщо вам не байдужа ця справа, подумайте чи використали ви усі можливості для поширення інформації про спільну справу німецьких українців:

1. Чи підписали петицію ви особисто?

Цей крок найважливіший. Якщо відкладали на потім – саме час це зробити. Ось ця інструкція вам допоможе https://docs.google.com/…/1MIBoEiHa32nzvCZkfFa2ehGmY8y…/edit

2. Чи розповіли про неї своїм друзям і пересвідчились що принаймні п'ятеро теж підписало її?

Якщо друзі не чули про Голодомор покажіть їм ось цю мапку https://www.google.com/maps/d/embed… на ній зібрані свідчення тих, хто пережив Голодомор. Нехай знайдуть на мапі те місце, звідки вони родом і прочитають що відбувалось там в 1932-33 роки.

3. Чи поширили інформацію про неї в тих соцмережах, якими користуєтесь?

Використовуйте фейсбук, твіттер чи інстаграм – щоб вам більше подобається. Якщо ви маєте свій канал на ютуб – відеозвернення теж підходить. Можете написати свій власний допис з посиланням на інструкцію, яка вказана вище, або поширити допис когось з відомих людей, які підтримали петицію.

Подібні дописи є у Славка Вакарчука, Оксани Забужко, Сашка Положинського, Вахтанга Кіпіані, Андрія Любки, Богдана Логвиненка, Олександра Зінченка, Ірини Геращенко та багатьох інших.

4. Чи поставили собі у фейсбуці на аватарку рамку, яка б розповідала про петицію цілодобово?

Саму рамку можна взяти ось тут https://www.facebook.com/profilepicframes/?selected_overlay_id=176719266586485 під час встановлення кінцевою датою показу вибирайте 27/05, щоб рамка не зникла передчасно. Також не забудьте додати до аватарки опис з посиланням на інструкцію для підписання петиції, яка згадується в першому пункті, вище.

Це саме той випадок коли великі зміни залежать від кожної людини, від всіх нас. Цей той "ефект метелика" який можеш спричинити саме ти. Будьмо разом, будьмо небайдужими і в нас все вийде.

Сергій Громенко: Епідемія та корупція – вибухонебезпечна суміш!

Улітку 1829 року в Севастополі був встановлений карантин проти чуми, якому були піддані усі його жителі без розбору. Внаслідок карантину настав голод, пишно розцвіли спекуляція, зловживання флотських інтендантів і корупція у середовищі чиновників.

Юрій Митрофаненко: Готуй нових борців, Холодний Яре!

Саме такими були останні слова Василя Чучупака – головного отамана Холодного Яру. Ці терени, чимось подібні до Карпат, були «непохитним та невблаганним ворогом» для більшовиків, одним з найбільш центрів опору російським окупантам.
Василь Чучупак загинув у бою з більшовиками на хуторі Кресельці, неподалік від Мотронинського монастиря. Донедавна історики не знали точної дати цього бою.

Максим Мирович: Вся правда про радянські весілля

Багато хто до сих пір згадує ці весілля як "добрі і славні радянські традиції", а я бачу в них все ж ту радянську бюрократію з її бездушністю і байдужим ставленням до особистості. Радянські весілля були як дві краплі води схожі один на одного, а наречені та їх родичі терпіли під час організації такого процесу безліч дрібних принижень.

Андрій Руккас: «Сірожупанникам» – 102 роки!

12 лютого не лунала могутня "Слава Сірожупанникам!". Ніхто в Збройних Силах України не перейняв старих бойових традицій. Немає у нас новітніх "Сірих" чи "Сірожупанників". З якої причини – не знаю. Може колір не подобається, може жупани посмішку викликають, а може іще щось… Проте, вони заслужили на нашу пошану.
Тож "Слава Сірожупанникам!"