Спецпроект

7 підписів кожні 10 хвилин. Петиція про визнання Німеччиною Голодомору

42 підписи за годину, 1008 підписів за день, з такою швидкістю 14 травня з'являлись нові підписи під петицією, за те щоб Німеччина визнала Голодомор геноцидом.

42 підписи за годину, 1008 підписів за день, з такою швидкістю 14 травня з'являлись нові підписи під петицією, за те щоб Німеччина визнала Голодомор геноцидом.

Тепер, після того як про петицію розповіли Оксана Забужко, Сашко Положинський та інші відомі українці, швидкість виросла в півтора рази і за годину петицію підписує 63 людини. Втім навіть цього замало.

Ця швидкість дозволить зібрати 31762 підписів до 27/05. Тобто лише дві третини від необхідної кількості і то за умови що заокеанські українці підтримують темпи підписання поки ми спимо.

Щоб встигнути, нам треба збирати по два підписи щохвилини, 21 підпис кожні десять хвилин, 130 підписів щогодини . Тобто вдвічи швидше.

 

Якщо вам не байдужа ця справа, подумайте чи використали ви усі можливості для поширення інформації про спільну справу німецьких українців:

1. Чи підписали петицію ви особисто?

Цей крок найважливіший. Якщо відкладали на потім – саме час це зробити. Ось ця інструкція вам допоможе https://docs.google.com/…/1MIBoEiHa32nzvCZkfFa2ehGmY8y…/edit

2. Чи розповіли про неї своїм друзям і пересвідчились що принаймні п'ятеро теж підписало її?

Якщо друзі не чули про Голодомор покажіть їм ось цю мапку https://www.google.com/maps/d/embed… на ній зібрані свідчення тих, хто пережив Голодомор. Нехай знайдуть на мапі те місце, звідки вони родом і прочитають що відбувалось там в 1932-33 роки.

3. Чи поширили інформацію про неї в тих соцмережах, якими користуєтесь?

Використовуйте фейсбук, твіттер чи інстаграм – щоб вам більше подобається. Якщо ви маєте свій канал на ютуб – відеозвернення теж підходить. Можете написати свій власний допис з посиланням на інструкцію, яка вказана вище, або поширити допис когось з відомих людей, які підтримали петицію.

Подібні дописи є у Славка Вакарчука, Оксани Забужко, Сашка Положинського, Вахтанга Кіпіані, Андрія Любки, Богдана Логвиненка, Олександра Зінченка, Ірини Геращенко та багатьох інших.

4. Чи поставили собі у фейсбуці на аватарку рамку, яка б розповідала про петицію цілодобово?

Саму рамку можна взяти ось тут https://www.facebook.com/profilepicframes/?selected_overlay_id=176719266586485 під час встановлення кінцевою датою показу вибирайте 27/05, щоб рамка не зникла передчасно. Також не забудьте додати до аватарки опис з посиланням на інструкцію для підписання петиції, яка згадується в першому пункті, вище.

Це саме той випадок коли великі зміни залежать від кожної людини, від всіх нас. Цей той "ефект метелика" який можеш спричинити саме ти. Будьмо разом, будьмо небайдужими і в нас все вийде.

Олександр Зінченко: Титани і суперечності

15 травня 1990 року – 35 років тому – зібрався той склад Верховної Ради України, який проголосив Незалежність. І мало хто з тих, хто буде голосувати за Акт 24 серпня 1991 року міг би сказати, що очікував цього так швидко. Дехто – не очікував взагалі, але проголосував. Як так сталося?!

Тарас Стецьків: Як я став Народним депутатом України першого скликання

У 1990 році мені судилось долею вперше стати Народним депутатом України. У другому турі голосування у Мостиському виборчому окрузі номер 275 я отримав трохи більше як 300 голосів переваги над відомим політвʼязнем Іваном Гелем. Він набрав 41 тис 100 голосів, а я – 41 402 голосів. Мені тоді було повних 25 років і в тому скликанні Верховної Ради України я став одним з наймолодших депутатів.

Олександр Білоусенко: Я був членом КПРС не з ідеологічних переконань, а в силу обставин

Особливо протидія моїм зусиллям посилилися після оприлюднення моєї передвиборчої програми, в якій один із пунктів передбачав «…активно добиватися: переведення республіки на економічну самостійність і політичний суверенітет…»

Юрій Юзич: "Дома лишила діти, а сама вступила в ряди УСС"

Павлина Михайлишин — українська мати, яка стала першою жінкою-штурмовиком та командиром диверсійно-розвідувальної групи в нашій новітній історії. І була найстаршою, з-поміж тих перших воячок, які ходили на штурми в складі бойових підрозділів УСС.