Горщики, з яких їли 3 тисячі років тому

Археологи натрапили на рідкісні артефакти в Кам'янці-Подільському

У п'ятницю, 6 вересня, археологічна експедиція, що працює у Старій фортеці Кам'янця-Подільського, знову мала кілька знахідок, які якщо й не є сенсаційними, то з сенсацією сусідують. Два цілих-цілісеньких горщики доби чорноліської культури – нечаста археологічна радість.

 

Знайшов старовинний керамічний посуд на дні господарської ями того часу співробітник експедиції Денис Шкурка, а акуратно виймав та розчищав знахідки кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника Ігор Старенький.

Запитуємо його, у чому незвичність знахідок:

– Знайти цілі горщики чорноліської культури насправді не так просто, як і будь-якої іншої культури. Це досить рідкісна річ, тож нам пощастило. Принагідно хочу подякувати старшому науковому співробітнику Інституту археології Олександру Могилову. У Старій фортеці ми маємо два хронологічні шари: власне пізньочорноліський ІХ ст. до Р.Х. і жаботинського типу пам'ятки Чорнолісся.

– А як археологи визначають вік віднайдених предметів?

– У даному випадку ми робили це за орнаментальними мотивами та способом їх нанесення.  

– Два гарненьких горщики знайдено зовсім поруч з місцем, де трохи раніше цього літа були віднайдені 17 поховань ймовірно знатних містян XIII-XIV ст. та фундаменти замкової церкви. Але ж між знахідками-сусідами прірва часу?

– От тут все складно. Поховання становлять верхній горизонт, чорноліські ями лежать нижче. У сьогоднішній ямі чорноліської кульутри знесли трипільський горизонт, а чорноліську яму підрізало трішки поховання. Однозначно, стільки знахідок чорноліської культури - це вдача. Вчергове можемо говорити про наявність чорноліського городища на місці замку. 

– Чи змінює це погляди на історію фортеці? 

– Ні, не змінює. Співробітник Інституту археології Національної Академії Наук Лариса Виногродська і завідувач сектору "Музей старожитностей" Кам'янець-Подільського музею-заповідника Петро Болтанюк вже вказали на наявність чорноліського городища, тому у цьому аспекті - нічого нового.

– Експедиція скоро закінчується. Чи планується продовження наступного року?

– Поки що обережо можемо говорити про те, що так – планується і на замку, і на сусідній горі Татариски. 

Розкопки у дворі Старої фортеці Кам'янця-Подільського проводяться з липня по вересень 2019 року згідно договору між музеєм та державним підприємством "Науково-дослідний центр "Охоронна археологічна служба України".

Андрій Іванець: Володимир Куткін: 100 років від народження художника, який свідчив про Голодомор і ГУЛАГ

Володимир Куткін належав до тієї нечисленної когорти митців у СРСР, які в умовах комуністичної цензури й політики "вимушеної амнезії" першими наважилися візуалізувати злочини комуністичного режиму – Голодомор 1932–1933 років та сталінські репресії. У фондах Національного музею Голодомору-геноциду зберігається унікальна колекція з понад ста його робіт, що стали вагомими мистецькими свідченнями про геноцид українського народу.

Мирослав Маринович: Камікадзе. 50 років Української Гельсінської групи

Ідея Гельсінської групи геніальна у своїй простоті. Брежнєв підписував Прикінцевий акт спокійно, бо був цілковито переконаний, що попередніми арештами країну повністю "зачищено" від потенційних бунтарів. Проте одразу знайшлися відчайдухи, які вирішили піймати кремлівського шулера за руку: "Підписав зобов'язання? То чому не виконуєш?!" Так з'явилася Московська Гельсінська група. Петро Григоренко пророчо відчув, що її однієї замало, і запропонував Миколі Руденку створити подібну групу в Україні.

Олексій Мустафін: Розірвати ведмедя. Перемога над "білою гвардією", що дала шанс незалежній Латвії… і Веймарській республіці

11 листопада у Латвії відзначають День Лачплесіса. Лачплесіс, чиє ім'я можна перекласти як "той, що розриває ведмедя", – це герой національного епосу, створеного ще наприкінці XIX сторіччя Андрейсом Пумпурсом. Але 11 листопада – це не свято поезії. В цей день вшановують пам'ять тих, хто віддав своє життя за свободу батьківщини.

Тарас Гребеняк : Вибіркова історична пам’ять: чому польський Інститут національної пам’яті мовчить про українських жертв у Ласкові?

Історична справедливість не може бути вибірковою. Пам’ять про жертв минулого не повинна залежати від їхньої національності. Однак висвітлення результатів пошукових та ексгумаційних робіт в Україні та Польщі демонструє тривожну асиметрію у ставленні державних інституцій до трагічних сторінок спільної історії.