Чорні платтячка і білі фартушки
Питання не у чорно-білому одязі, а у катастрофічно короткій пам'яті і впертому небажанні знати історію про чорну смерть, яку так зручно прикривати білим фартушком невігластва.
Початок навчального року – і знову ця шкільна форма радянського зразка на офіціозних лінійках.
В коментарях писали, що дітки самі вирішили так одягнутися.
Авжеж, саме так і було. Знайшли, як вдягалися їхні предки тридцять років тому. Домовились одягнутися так само. Знайшли відповідний одяг. І гроші на це. А батьки і вчителі просто повз проходили.
Вчителі, батьки! Якщо вже у вас такі самостійні, але неосвічені діти, розкажіть їм про Радянський союз: "Комуністичний тоталітарний режим 1917-1991 років в Україні визнається злочинним і таким, що здійснював політику державного терору...".
Почитайте самі, якщо забули або не знаєте.
Якщо для когось чорне платтячко і білий фартушок - це лише одяг і ностальгія за юністю, то для мене, з точки зору моралі (не закону), шкільна форма - безсумнівний символ комуністичного тоталітарного режиму.
І, щоразу, коли дівчата одягають чорні платтячка з білими фартушками - вони паплюжать пам'ять наших дідів і прадідів - розстріляних, заморених голодом, зісланих до гулагів.
Щоразу, коли вони танцюють випускний вальс у чорних платтячках з білими фартушками - вони танцюють на кістках наших дідів і прадідів. Лише уявіть, все вкрите кістками, а вони на них вальсують "Под звуки нестареющего...".
Зрозумійте самі і поясніть дітям просту істину, доведену тисячами кладовищ: Радянський союз - це тоталітарна машина, яка знищила мільйони невинних людей - масові вбивства, страти, смерті, депортації, катування...
Прочитайте закон "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".
Сподіваюсь, усім зрозуміло чому ці два режими прирівняні в цьому законі? Зверніть увагу на статтю 2:
"Комуністичний тоталітарний режим 1917-1991 років в Україні визнається злочинним і таким, що здійснював політику державного терору, яка характеризувалася численними порушеннями прав людини у формі індивідуальних та масових вбивств, страт, смертей, депортацій, катувань, використання примусової праці та інших форм масового фізичного терору, переслідувань з етнічних, національних, релігійних, політичних, класових, соціальних та інших мотивів, заподіянням моральних і фізичних страждань під час застосування психіатричних заходів у політичних цілях, порушенням свободи совісті, думки, вираження поглядів, свободи преси та відсутністю політичного плюралізму, та у зв'язку з цим засуджується як несумісний з основоположними правами і свободами людини і громадянина.
Націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарний режим визнається в Україні злочинним і таким, що здійснював політику державного терору, яка характеризувалася численними порушеннями прав людини у формі індивідуальних та масових вбивств, страт, смертей, катувань, використання примусової праці та інших форм масового фізичного терору, переслідувань з расових, етнічних мотивів, порушенням свободи совісті, думки, вираження поглядів, свободи преси та відсутністю політичного плюралізму, та у зв'язку з цим, спираючись на встановлені Нюрнберзьким міжнародним військовим трибуналом 1945-1946 років факти, засуджується як несумісний з основоположними правами і свободами людини і громадянина".
Не згодних прошу до інтернету: Розстріляне Відродження, Катинські ростріли, Биківнянські могили, Національний банк репресованих (http://www.reabit.org.ua/nbr/; на даний момент - 371 709 осіб і наповнення списку репресованих продовжується), Книга памʼяті жертв Голодомору 1932-1933 рр.
Що особисто для мене Радянський Союз? Це:
Струтинський Зіновій Людвигович (1897 р.н.), розстріляний 09 лютого 1938 р.
Струтинський Антон Людвигович (1895 р.н.), розстріляний 17 лютого 1938 р., реабілітований 06 квітня 1957 р.
Стутинський Богдан Людвигович (1903 р.н.), розстріляний 21 січня 1938 р., реабілітований 04 січня 1958 р.
Дівоче прізвище моєї мами - Струтинська, а прадіда, який вижив звали Струтинський Вольдемар Людвигович (1901 р.н.).
Питання власне не у чорно-білому ганчір'ї, а у катастрофічно короткій пам'яті і впертому небажанні знати історію про чорну смерть, яку так зручно прикривати білим фартушком невігластва.
