Від бійок до масок. Як сто років святкували головне робітниче свято у Кропивницькому

Перше травня державним святом та вихідним днем в Україні проголосила Центральна Рада. За Гетьмана на святі скандалили через прапор та гасла. При комуністах - примусово ходили на "демонстрації" з портретами членів політбюро ЦК КПРС. А за нацистів - отримували додаткові порції картоплі та пива

В УНР 1 травня було державним святом. Вперше в незалежній Україні його мали відзначити у 1918 році. Та свято для лідерів Центральної Ради зіпсував державний переворот Гетьмана Павла Скоропадського. Гетьман ліквідував соціалістичний напрям розвиток української державності. Та саме свято 1 травня не скасував. Вихідний день залишився.

У Єлисаветі соціалістичні партії та робітничі організації провели демонстрацію. Коли хода підійшла до міської управи, на якій майоріли червоний та синьо-жовтий прапори, із натовпу пролунав вигук: "Да здравствует красное знамя!". Відразу ж полетіла відповідь від іншого учасника: "Нехай живе Україна!". Між учасниками ходи розпочалися конфлікти.

Після першого травня червоний прапор в Єлисаветі протримався поряд з синьо-жовтим недовго. Осавул Гриценко, як представник гетьмана, помічник повітового коменданта Єлисаветграду, надіслав вимогу до міського голови Крамаренка зняти червоний прапор до 17:00 30 червня 1918 року.

У відведений час прапор не був знятий. Тому Гриценко наступного дня зняв прапор власноруч. Міська дума не пішла на конфлікт з Києвом та продовжила роботу під синьо-жовтим прапором.

Міська дума Єлисаветграда
Міська дума Єлисаветграда

1-го травня 1919 року в Єлисаветграді не обійшовся без конфліктів. Місто було зайняте отаманом Никифором Григор'євим.

"Під час демонстрації на Дворцовій та Великій Перспективній у відповідь на привітання парткому й радянського виконкому григор'євці раптом стали гукати: "Слава Україні!".

Після демонстрації повстанці захопили телефонний та телеграфний зв'язок, розігнали приміщення НК, парткому, штабу комуністичного батальйону, продзагону та більшовицький військовий комісаріат".

В 1920 році більшовики з третьої спроби таки утвердилися на довший час на українських теренах. Але першотравневі свята не всюди пройшли за їхнім сценарієм.

Никифор Григор'єв
Никифор Григор'єв

Зокрема, військовий комендант Єлисавету Іван Калько під час святкування 1-го травня 1920 р. перебував у Добровеличківці. Спогади від святкування, організованого місцевими освітянами, в нього залишилися не найкращі! Такого знущання над комуністичною ідеологією він явно не очікував. Та ще й у такий день:

"1-го мая будучи в кратковременном отпуске в Добровеличковке, Липняжке и др. сёлах предусмотрел много недоброжелательного. Можно сказать, чуть ли не сплошь и рядом учителя в данных сёлах явные контрреволюционеры.

Например, в день праздника Тараса Шевченка раздавали книжечки ученикам "Життя и праця батька Украины Семена Петлюры" с его "малюнком", где явно выступали за самостийную Украину и против московских комиссаров, что было обнаружено, в наказе отстаивать самостийную национальную Украину…

Во время празднования первомайского праздника – всецело праздник был проведён на самостийных началах при двух желто-блакитных флагах, которые носила Добровеличковскачя освита и некоторые из учителей…

Как у семинаристов, так и у гимназистов на груди были приколоты желто-голубые банты. Почему приходилось и на следующий день ещё снимать таковые банты с проходивши… На что имеется вещественное доказательство – протокол, поданный в партком Елисаветграда".

Повідомлення більшовицького коменданта Івана Калька про святкування 1 травня
Повідомлення більшовицького коменданта Івана Калька про святкування 1 травня "з двома жовто-блакитними прапорами"

Але й на цьому звіт Івана Калька про перебування в Добровеличківці не завершився. Він вирішив оглянути семінарію і знову був неприємно здивований: "Обходя классы я нигде не обнаружил портретов вождей революции кроме киотов и икон, стоящих и висящих по стенам".

Дійсно, директору семінарії, якого більшовик  Калько згадав у звіті як "добродій Задєрака", важко було замінити зображення святих обличчями атеїстів, войовничих безбожників.

Проблеми з патріотичним директором Задеракою виникли навіть під час першотравневих танців:

"Во время нахождения красноармейской воинской части в Добровеличковке на вечере в семинарии некоторые ученицы отнеслись к военкому 461-го полка с добродушием, на что голова семинарии сделал публичное порицание ученицам, спросив какое они имели право танцевать с коммунистом-красноармейцем…."

Іван Калько зробив висновок про негативний вплив Задераки на свідомість мешканців Добровеличківки: "явно и понятно, что если пример будет подавать учитель, то что же будут говорить крестьяне…".

Доля Задераки – сміливого та патріотичного директора Добровеличківської семінарії невідома. А от його колега, директор Глодоської гімназії Нечипоренко, опинився в Єлисаветградській в'язниці. Зокрема, про нього згадував Юрій Горліс-Горський у книзі "Холодний Яр", коли описував там своє перебування.

Тим часом більшовики приборкали опір повстанців та окупували терени Центральної України в 1921-1922 рр. Тому наступні святкування відбувалися вже під червоними прапорами.

Перше травня вони перетворили на квазірелігійне комуністичне свято з усіма його псевдо релігійними атрибутами. Насамперед воно повинно було витіснити Паску та інші релігійні символи.

Тому Святу Трійцю замінили трійцею комуністичною: Марксом, Енгельсом, Леніним! Святу трійцю мали також нагадувати гасла: "Мир! Труд! Май" та "Ленин! Партия! Комсомол!".

Ікони замінили портретами вождів, а хресні ходи демонстраціями до комуністичних свят: 1 травня та 7 листопада.

Ці паради – комуністичні хресні ходи мали нагадувати людям про те, що так вони наближають комуністичний рай – комунізм, який на відміну від справжнього Раю таки буде побудовано на Землі.

Ну, спочатку на 1/6 частині суші, а потім вже на всій планеті. Герб СРСР із зображенням земної кулі прозоро натякав на це. А щоб громадяни остаточно їм повірили молитву замінили гімном СРСР, яку всі повинні були знати як "Отче наш…".

Скріпити віру в комуністичний рай мала віра в вождя Леніна, який був тепер замість Бога, та поклоніння його нетлінним мощам в мавзолеї, куди треба було здійснювати паломництво! Згодом з'явилися і свої мученики в боротьбі за "комуністичну віру" – Павлік Морозов.

Кіровоград, 1938 рік
Кіровоград, 1938 рік

Така квазірелігія активно впроваджувалуся в мізки громадян протягом 1921–1941 рр. Про справжній зміст цього свята – боротьбу за права трудящих забули. В 1940 р. збільшили робочий тиждень до 7 днів.

Частину зарплати відбирали махінаціями з облігаціями держзайму. Ще регулярно за проханням трудящих підвищували ціни на продукти харчування.

22 червня 1941 року розпочалася німецько-радянська війна, яку комуністи відразу квазірелігійно оголосили "Священною"! Переслідування священників цьому не завадило, закриття та руйнування церков також.

Нагадую, що одним із завдань другої п'ятирічки (1933 – 1937 рр.) мала бути остаточна ліквідація всіх храмів на теренах СРСР. Комуністи навіть охрестили її безбожною, але з цією фортецею вони не впоралися. Таки були твердині, які не змогли взяти більшовики!

Наступ Вермахту в 1941–1942 рр. був успішним. Тому два наступні першотравневих свята мешканці Кіровограда, названого на честь Кірова, "комуністичного апостола", а згодом "мученика", насправді ж організатора Голодомору 1932 – 1933 рр. , як ініціатора впровадження Закону про п'ять колосків, зустріла під владою нацистів.

Для націонал-соціалістів Перше травня теж було святом. Щоправда, параду не було. А так - все нагадувало День солідарності трудящих за СРСР. Краєзнавець Іван Петренко в книзі "Нацистський окупаційний режим на Кіровоградщині 1941 – 1944 рр." дослідив як святкували День солідарності трудящих при німцях у 1942 та 1943 рр.:

"Як свої нацисти проголосили деякі пролетарські свята. Так у переддень Першотравневих свят кіровоградська міська управа повідомила, що робочий час на всіх підприємствах та установах скорочується на 2 год. 30 хв., а 2 і 3 – травня – вихідні! Зрозуміло звідки в міській управі з'явилася така ініціатива – Першотравень як робітниче свято відзначалося націонал–соціалістами регулярно та помпезно. Тож і Кіровоград належним чином готувався до нього".

Цитата Гітлера про 1 травня на шпальтах газети
Цитата Гітлера про 1 травня на шпальтах газети "Нове українське слово"

Ця підготовка дуже нагадувала Першотравень при іншому окупаційному тоталітарному режимові радянському. Вільний час мешканці міста мали використати з "користю". Їм було наказано здійснити прибирання на підприємствах, подбати про фасади будівель і навіть прикрасити їх … червоними прапорцями!

Щоправда, зі свастикою. Червоний колір був основним на прапорах у комуністів та нацистів. Отже, людей запрошували взяти участь у своєрідному нацистському суботнику.

Кіровогорад, 1942 рік
Кіровоград, 1942 рік

В 1943 році Першотравень на окупованих нацистами теренах відбувся з покращенням умов його святкування для робітників. Особисто Еріх Кох підписав розпорядження, яким Перше травня знову оголошувалося вихідним днем.

В цей день на всій території Рейхскомісаріату "Україна" урочисто святкували День солідарності трудящих. У цей день працювали тільки лікарні, установи зв'язку та магазини. За неробочий день, який припав на свято Міжнародної солідарності трудящих, всім робітникам і службовцям виплатили одноденну заробітну плату згідно тарифних ставок.

Тим, хто цього дня все-таки працював, призначили премію в 100 % від посадового окладу. Також на 1 травня з нагоди свята в Кіровограді в заводських їдальнях робітникам приготували непогані святкові обіди: кожному робітникові відпустили по 1 кг страви з картоплі та по 0, 5 пива.

Нацистське оголошення про святкування 1 травня
Нацистське оголошення про святкування 1 травня

Як бачимо, що турботу про окуповане населення нацисти виявили набагато краще за своїх попередників комуністів!

Перше травня 1944–1945 рр. мешканці Центральної України відзначали вже під владою СРСР. Згадок про святкові картоплю та пиво в архівах не виявлено. Проте паради тривали й надалі.

За легендою жертвою однієї такої комуністичної ходи стала скульптура Аполлона на вулиці Дворцовій. Кажуть, що оголений чоловік дуже смішив учасників ходи, які несли портрети вождів комунізму і це неабияк дратувало партійних босів області.

Спочатку Аполлона прикрили гербом СРСР, який нагадував трудящим, що невдовзі комунізм переможе на всій Землі. А потім прибрали, напевне, зі словами: "від гріха подалі".

Аполлон прикритий комуністичою символікою. Повоєнне фото
Аполлон прикритий комуністичою символікою. Повоєнне фото

Офіційні першотравневі заходи тривали протягом всього існування СРСР й відбувалися, як правило, в добровільно-примусовій формі. Навіть аварія на Чорнобильській АЕС в 1986 році не стала перешкодою комуністам для проведення масових заходів.

Лише з розпадом СРСР демонстрації поступово втрачали примус та масовість. Паска повернулась.

1 травня 2020 року теж увійде в історію як найменш масове за кількістю учасників у формі пікніків зі згадкою про коронавірус, пандемію, карантин, забороною масових заходів та захисні маски, які люди носитимуть замість прапорців.

Наталка Діденко: Тролейбус номер 15. Зупинка «Площа Лесі Українки». Зворотна четверта.

У 2004 р., під час Помаранчевої революції, ми з друзями з Польщі, їхали до нас на вулицю Кіквідзе.
І раптом на площі Лесі Українки побачили якесь скупчення автомобілів, перекритий бульвар і активний людський рух. Виявляється, звідкись виїхав БТР...

Андрій Козлов: Гонгадзе і сумбурні думки

Гія дав в результаті суспільству і зачатки політичної огиди, і початкову волю до протидії злу, і більше демократії, і зовсім іншу свободу слова, і в цілому - багато-багато передумов до руху вперед, до прогресу

Павло Гай-Нижник: Нотатка про майбутнє погруддя Болбочану і визволення ним Криму

Не варто іти російським шляхом і прикрашати історію на догоду комплексам малоросійства ура-патріотів й не смішитися потім на публіці висловами типу "визволитель", "великий полководець" та плодити фейки чи напівфейки

Наталка Діденко: Тролейбус номер 15. Зупинка «Вулиця Щорса». Зворотна третя

Важливо з тактом та розумінням добирати назви для вулиць, попередньо вивчаючи історію героя чи самої вулиці.

Адже іноді невідповідність величних назв обдертим та занедбаним носіям-вулицям викликає жаль та насмішку, а то й катастрофічні для держави наслідки вибору