Стус справді був завжди вільним

Тиранія Радянського союзу більше ніколи не матиме місця у нашій демократичній незалежній державі

 
Українcький народ продовжує виборювати право знати свою історію – справжню, а не системно фальсифіковану державою-агресором з усіма її міфами та втаємниченням правди. На жаль, справедливість цього твердження ще раз доводить резонансне рішення суду щодо заборони книги "Справа Василя Стуса".

Відтак суспільство змушене протистояти посяганню на свободу слова, як на основоположне право людини, без якого неможлива правова країна, у якій ми всі прагнемо жити.

У ці дні кожен, хто боронить правдиву українську історію та пам'ять про Василя Стуса, відгукується на заклик великого поета та дисидента: "Усі, хто проти диктатури, – встаньте!". Реакцією на рішення суду український народ доводить: тиранія радянського союзу більше ніколи не матиме місця у нашій демократичній незалежній державі, як би цього не хотіли і не домогались совєцькі адепти.

А правда про їхню негідну діяльність вже добре відома і буде поширюватись й далі – її неможливо ув'язнити, заборонити чи приректи на несправедливу смерть.

Ми неодноразово були свідками, як українську історію замовчували, змінювали, маскували. Зокрема, як спотворювали історію нашої Церкви. Та правда завжди перемагає, вона є тим світлом, що долає будь-яку темряву.

Ба більше, що ретельніше її намагаються приховати, то більш яскравою та очевидною вона стає. Саме тому світла пам'ять про Стуса завжди житиме в українському серці, незважаючи на будь-які заборони. Адже Стус справді був завжди вільним, навіть під час свого ув'язнення в радянській камері.

Олександр Зінченко: Якби Чорновіл. Можливо ми б знову жили в СРСР

1 грудня – і знову почався стогін: «От, якби у 1991 році виграв Чорновіл… Ми б жили як в Польщі… Краще, ніж в Польщі! Ми б провели люстрацію комуняк! Ми б мали своїх бальцеровичів і реформи…»

Ярослав Ведмідь: Україна розпочала наймасштабніший фандрейзинговий проєкт незалежності на створення Музею Голодомору

Голодомор. Надзвичайно важка тема для України та для мене персонально. Мої баби і діди були позбавлені свого майна, худоби, засобів праці і їх результатів. Їх зірвали з хуторів, загнали в колгоспи і якимось чудом, вони вижили в нелюдських умовах і дали життя моїм батькам. Ці історії важко відновлювати — батьки знають мало. Баби та діди померли.

Володимир В'ятрович: Влада накидає бюджетний зашморг на політику пам’яті

Схвалений 26 листопада урядом проєкт держбюджету на 2021 рік підвередив виразне прагнення нинішньої влади накинути фінансовий зашморг на політику національної пам’яті.

Дорж Бату: Голодомор. Різні народи – одна історія

Дідусеві Жанчубу 97 років. Коли почалась колективізація, йому було усього сім. Жанчуб баабай погано пам’ятає свою батьківщину. Те, що пам’ятає, волів би забути, але не може. Дідусь Жанчуб – бурят-монгол, батьки котрого втікли у Китай від жахів радянської колективізації на території сучасної Бурят-Монголії, котра почалась на початку 1930-х років.