Щоденник Скотта: досягнення результатів терплячою роботою – найкращий урок для людства

Досягнення видатних результатів терплячою роботою – найкращий наочний урок для спраглого людства, адже те, що досягається генієм, хоча й привабливе, та все ж рідко може бути повчальним. Керівник наукового персоналу показує приклад, який краще за будь-які інші чинники підтримує той щиросердий дружній зв’язок, який вже є відмітною і благостивою рисою нашої громади.

 

Від редакції: 25 листопада 1910, британський капітан Роберт Скотт тільки-но збирався покинути Нову Зеландію і вступити у гонку з норвежцем Руалем Амундсеном за право першим встановити свій рідний прапор на південному полюсі.

Із люб'язного дозволу перекладача "Історична правда" публікуватиме щоденникові записи керівника британської експедиції, що розміщуються на Фейсбук-сторінці "Полярний щоденник капітана Роберта Скотта".


Четвер, 25 травня

Сильні пориви вітру з півдня та сніг, температура надзвичайно висока, -6ºF. Сильна видалась буря. Погодні умови дуже цікаві; Сімпсон знову звернув увагу на вітри на мисі Еванса у лютому, березні та квітні – записи свідчать про надзвичайно великий відсоток бур. Цілком очевидно, що на Бар'єрі нам випала лише дрібна частка цих вітрів, та й на Гат-Пойнті не сильно більше.



П'ятниця, 26 травня

Тихий і ясний день – приємні зміни в погоді. Незрівнянно простіше насолоджуватися тутешнім життям, коли є змога щодня виходити назовні і розминати ноги. Сьогодні зранку піднявся на Рампу. Жодних ознак відкритої води, тож тепер можна не боятися, що в цьому сезоні у нас не буде дороги. Надалі бурі будуть тільки тимчасовим подразником – тривога щодо їхніх наслідків нарешті вляглася.

По обіді розшукав лижі та лижні палиці та вийшов на коротку пробіжку по крижині. Після недавнього снігопаду та вітру поверхня для цього зручна. Це тішить, адже тепер можемо їздити на санях за звичними маршрутами, а в разі потреби переходити на лижі. Зникли квітневі і травневі турботи щодо молодої криги. Цікаво, що під час експедиції на "Дискавері" цих турбот взагалі не виникало.

Живемо ми просто чудово. Вчора на вечерю мали густий тюленячний суп, дуже подібний на кролячий; далі був не менш смачний тюленячий стейк та пиріг із нирок, і фруктове желе. Коли ми сьогодні прокинулися, уже стояв запах смаженини, і поснідали ми мискою каші та маленькими пікантними рибками Notothenia.

Ці рибки смакують неймовірно; насамкінець з'їли хліб із маслом та мармелад. На обід мали хліб з маслом, сир і тістечко, а на вечерю, чую, готується баранина. За таких обставин важко уявити собі більш смаковиті страви та режим, здатний краще убезпечити від симптомів цинги. Думаю, цинга нам не загрожує.

 

Ввечері Нельсон прочитав лекцію, вправно окресливши в загальних рисах предмет дослідження біології. Вразив один факт в його оповіді – щодо рівня смертності. Грубо кажучи, у двох батьків виживає тільки двоє нащадків; це стосується як людини, так і якої-небудь мольви, кожна самиця якої має 24 мільйони яєць в ікрі!

Багато говорив про еволюцію, адаптацію. Найбільше обговорювали менделізм; успадкування рис – річ надзвичайно захоплива для людського розуму. Глибоко вразило також обговорення експериментів професора Леба із морськими їжаками; як далеко йому вдалося зайти у спробах розвести потомство без чоловічих сперматозоїдів? Судячи з усього, не надто далеко.

Темою для вправного пера могло б стати те, як розширювалися інтереси у полярних справах; порівняти, в чому полягали інтереси давніх арктичних мандрівників і в чому полягають наші, розглянути цілі. З розширенням знань змінюється сприйняття геть усього.

Розширення кола людських інтересів у такій суворій обстановці найкраще можна проілюструвати порівняннями. Так можна нагадати собі принаймні той простий факт, що наші предки називали жахливими, лячними ті гірські скелі, якими ми сьогодні справедливо захоплюємося як піднесеними, величавими, прекрасними.

Поетичне сприйняття цих природних явищ прийшло не стільки тому, що якось змінилися притаманні людям почуття, скільки тому, що нам стали доступні ширші знання, а забобони повністю вимерли. Вражає, наскільки важливо усвідомлювати власні обмеження.



Субота, 27 травня

Дуже неприємний, холодний, вітряний день. Роздратований умовами, не виходив назовні.

Ввечері Боверс прочитав лекцію про харчування в санних поїздках. Він виявив неабияку сміливість, узявшись за цю роботу: із великим завзяттям вишукував у книжках факти та напрочуд вправно збирав їх докупи. Ритися в полярній літературі в пошуках інформації про харчування – справа невдячна, але ще важче – дати правильну оцінку розмаїтим твердженням.

Деякі автори взагалі уникають згадок цієї важливої теми, інші не занотовують зміни, внесені до харчування на практиці, або доповнення, які дозволяють обставини, треті забувають описати властивості різних харчів.

 

Коли йшлося про пайки давніх часів, лекція була захоплива і повчальна, але помітно послабшала, коли зайшлося про фізіологічний бік питання. Лектор, однак, пройшов це випробування мужньо, із високо оціненою ноткою гумору; так, наприклад, деякі факти він виснував із "еквівалента пана Джоуля – джентльмена, у чиїх словах сумніватися не доводиться".

Опорою подальшої дискусії став Вілсон, який пролив світло на деякі сумнівні моменти. "Збільшуйте кількість жирів (вуглеводів)" – так, здається, говорить наука, а консервативна практика відгукується на цей заклик з певною обережністю. Я неодмінно візьмуся за це питання настільки ретельно, наскільки це дозволяють доступна інформація і досвід. Між тим було дуже корисно мати таку дискусію та проговорити усі поширені точки зору.

З найглибшими почуттями обговорювали питання чай чи какао; визнаючи все те, що можна сказати про стимуляцію та реакцію на неї, я все ж схильний бачити великі переваги у чаї. Чом би не простимулювати себе в годину переходу, якщо глибокий відпочинок в годину бездіяльності цілком може впоратись реакцією?



Неділя, 28 травня

Весела видалась нічка. Один із поні (сірий, якого я вів минулого року і врятував з крижини) чи-то впав, чи-то намагався лягти у стійлі, тоді як голова його з обох боків була прив'язана до стійок. Він рвав і брикався, аж перевернувся задом наперед, опинившись у дуже незручному положенні. На щастя, шум почули майже одразу: мотузки перерізали, а Отс звів його на ноги. Поні трохи перепудився, але зараз уже прийшов до тями і без клопотів вийшов на звичні вправи.

Як завжди, відчитав службу.

По обіді прогулявся на лижах навколо бухти і повернувся назад навпростець. Вітер слабкий або й відсутній; небо чисте, температура -25ºF. Умови досить приємні, враховуючи температуру: звучить парадоксально, але відчуття холоду не збігається з показниками термометра; очевидно, воно залежить від вітру і трохи менш очевидно – від вологості повітря та кристалів льоду в ньому.

Не можу толком пояснити цей ефект, але мені безсумнівно було холодніше за штилю при -10ºF, ніж сьогодні, коли термометр опустився до -25ºF при однакових інших умовах.

Дивовижно, що ми ми жодним чином не можемо виміряти рівень вологості, опадів та випаровування. Щойно обговорював із Сімпсоном нездоланні перешкоди, що стоять на заваді досліджень у цьому напрямку, оскільки холодне повітря здатне утримувати тільки дрібку вологи, і для насичення достатньо зовсім незначної зміни температури.

 


Понеділок, 29 травня

Ще один прекрасний тихий день. Гуляв і до, і після обіду. Зранку з Вілсоном і Боверсом до термометра коло Неприступного острова. По дорозі туди почули гавкіт мого пса-супутника, його було ледь видно; ми підійшли до нього і виявили, що він гавкає на молодого морського леопарда. Це вже другий у протоці в цьому сезоні.

Ми просто мусили додати цей зразок до своєї збірки, хоча убивати його було шкода. Довге гнучке тіло цього тюленя робить його майже прекрасним порівняно з нашими гладкими, роздутими тюленями Ведделла. Бідолашний звір різко обертався з боку на бік, поки ми намагалися оглушити його ударом по носі. Повертаючись, він широко розкривав щелепи, але, на подив, не видавав ані звуку, навіть найменшого сичання.

По обіді перетягнули здобич на санях, попередньо сфотографувавши її зі спалахом. Понтінг робить значні успіхи у роботі зі спалахом – це ціла наука, завдяки якій можна отримати гарні мистецькі результати взимку.

Лекція – Японія. Ввечері Понтінг прочитав чарівну лекцію про Японію із дивовижними власними ілюстраціями. Він захоплено описує мистецтво народу, до якого має глибоку прихильність. Тож він показав нам квіткові видовища. Веселі фестивалі цвітіння сакури, гліцинії, ірису і хризантем, похмурі кольори букового цвіту та стежинки у лотусових садах, де люди медитують в урочистому настрої.

Показав також світлини з красотами Нікко – храмами та великими Буддами (у місті Нікко розташоване святилище Тосьо, засноване у 1617 році. Це один із найбільших паломницьких центрів Японії – І.С.). Потім розповів про більш туристичні речі – вулкани та кратери, водоспади та річкові ущелини, крихітні порослі деревами острівці, про японську ознаку – лазні та лазників, про айнів (айни – тубільний етнос островів Хонсю, Хоккайдо та Курил, походження якого досі невідоме – І.С.) і так далі. Понтінг дуже вправний в описах, тож від сьогоднішнього вечора всі ми отримали насолоду.



Вівторок, 30 травня

Зайнятий фізіологічними дослідженнями (мається на увазі розробкою раціону – І.С.). Аткінсон повідомив про морського леопарда у припливній тріщині (припливна тріщина – тріщина між морською та береговою кригою, спричинена припливом І.С.); це виявився крабоїд – молодий і дуже жвавий. На противагу вчорашньому морському леопарду, цей, обертаючись, видавав гучний горловий рик, ніби задихаючись.

Пройшовся до зовнішнього айсберга, де зібралося чимало людей: переважно на прохання Понтінга, який узяв із собою камеру та спалах.

Прекрасна тиха і відносно тепла погода. Приємно було чути веселі балачки та сміх, бачити, як поні та їхні наїзники виходять із мороку, оживляючи сцену. Опівдні небо було надзвичайно чисте і дуже яскраве на півночі.

 

Останні три дні маємо винятково великий діапазон припливів та відпливів, який вивів з ладу мареографи (мареограф – автоматичний прилад для реєстрації коливань рівня моряІ.С.) і змусив засумніватися у правильності методу. Дей зайнявся цим питанням, яке ми сьогодні ретельно обговорили. Вимірювання рівня моря будуть гірше, ніж просто безглуздими, якщо ми не будемо впевнені у точності наших методів.

Через високий приплив на прибережних крижинах утворилися калюжі солоної води, а сьогодні під час гонитви за крабоїдом у цих калюжах з'явились блискучі спалахи фосфоресцентного світла.

Думаємо, що це через маленьких веслоногих (веслоногі раки або копеподи – підклас водних ракоподібних, зоопланктон – І.С.). Щойно натрапив на згадку про таке саме явище у "Везі" Норденшельда (Адольф Ерік Норденшельд – шведський полярний дослідник, був керівником арктичної експедиції на кораблі "Вега" у 1878-1880 роках – І.С.). Він, і, схоже, Белло (Жозеф Рене Белло – французький полярний дослідник, учасник пошукової експедиції за "Терором" та "Еребусом" – І.С.) до нього звертали увагу на це явище. Цікавий зразок двополярності.

Ще одне цікаве явище, спостережене сьогодні, – периста хмара, осяяна сонячним світлом. Її побачили Вілсон та Боверс десь за 5º над північним небокраєм; сонце зараз на 9º нижче небокраю і ми вирахували, що без заломлення можна побачити хмару на висоті не менше 12 миль. Якщо ж допустити заломлення, то таке явище видається досить імовірним.



Середа, 31 травня

Зранку небо затягнуте хмарами, температура піднялася до -13ºF. Після обіду сходив на "край землі". Снігова поверхня надто липка для лиж, окрім місць із глибокими заметами. У повітрі було щось гнітюче, я сильно розпашів і повернувся з голими руками та непокритою головою.

О п'ятій після мертвої тиші зненацька здійнявся південний вітер зі швидкістю 40 миль на годину, і відтоді триває хуртовина; вітер поривчастий, від 20 до 60 миль. Ніколи я ще не бачив, щоби шторм здіймався так раптово; із цього ясно, що тут людина може загубитися, навіть якщо відійшла від хатини зовсім недалеко.

Ввечері Вілсон дав цікаву лекцію з малювання. Спершу він пояснив свій метод: робити грубий начерк і записувати кольори, які знадобляться; за його словами, цей метод більш придатний для такого клімату, ніж кольорова крейда і таке інше – так значно легше працювати змерзлими пальцями, а з практикою спостережень покращується і точність методу.

 

Далі він наголосив, що точність тут надзвичайна важлива; манерою говорити і пояснювати він відверто нагадував Раскіна (Джон Раскін – провідний мистецтвознавець і критик Вікторіанської епохи – І.С.). Уникайте несуттєвих ліній – кожна лінія має походити зі спостережень. Так із контрастом світла і тіні – зграбно відтіняти, тонко розрізняти – усе це неможливо без ретельності, терпіння і натренованої уваги.

Він викликав посмішку узагальненням невдалих начерків інших учасників нашої партії, які приносили йому на критику. Відзначив, скільки в цих роботах було упередженості. "Намалює айсберг правдиво, таким, яким він є зараз, і вивчає його, але відкладає море і небо на потім, думаючи, що це просто собі море і небо – такі самі, як і деінде, і, задоволений, намагається запам'ятати, як їх треба буде відтворити". Гармонію природи не можна відтворювати навздогадки.

Багато цитував Раскіна, трошки заглибився у питання композиції і сердечно похвалив Понтінга. Лекція була витримана у звичній скромній манері автора, але несвідомо вона багато чого розповіла про нього самого та про його беззавітну старанність. Серед людських істот Вілсон займає дуже високе місце – наскільки високе, я й не здогадувався до подій останніх кількох місяців.

Ніхто в нашій партії не має такого загального визнання; тільки сьогодні я усвідомив, як терпляче і неухильно він приділяв час та увагу зусиллям інших малярів, і так у всьому; він доклав руку до кожної лекції, із ним радяться щодо вирішення ледь не кожної проблеми нашого полярного світу – практичної чи теоретичної.

Досягнення видатних результатів терплячою роботою – найкращий наочний урок для спраглого людства, адже те, що досягається генієм, хоча й привабливе, та все ж рідко може бути повчальним. Керівник наукового персоналу показує приклад, який краще за будь-які інші чинники підтримує той щиросердий дружній зв'язок, який вже є відмітною і благостивою рисою нашої громади.



Продовження чекайте на нашій сторінці вже за тиждень.

Більше про експедицію Роберта Скотта читайте на сторінці Полярний щоденник капітана Роберта Скотта у Фейсбук.

Приємного читання!


N.B. Текст оригіналу перебуває у суспільному надбанні. Права на текст перекладу застережено.

Ігор Пошивайло: Музей Майдану: омріюючи майбутнє. Яка стратегія на 5 років

Маємо констатувати, що в Україні сьогодні пам’ять про Майдани притлумлюється, розвіюється під тиском розчарувань, «вигорання», нових викликів, політичних маніпуляцій. Соціологічні дослідження свідчать, що українці схильні забувати свою «гарячу історію». Особливу роль у збереженні та презентації травматичного минулого, реалізації державної політики пам’яті, а також формуванні відповідальної культури пам’яті відіграють музеї та меморіальні комплекси.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: полярне вбрання

Недоліки нашого одягу – річ суто технічна, і обговорюємо ми її надто часто, щоб зараз детально розписувати; але за результатами цього нового дослідження наших арктичних попередників можу з задоволенням зазначити, що стає дедалі очевиднішим, що наше вбрання – найкраще з усіх, що будь-коли створювали для такої мети. Єдиний виняток – можливо, для весняних мандрів краще годилися б шкури, але ця альтернатива нам не доступна. Попри це, ми постійно вносимо дрібні вдосконалення

Олександр Алфьоров: З Днем народження, гривне!

25 років тому – 2 вересня 1996 р. до обігу, на зміну гіперінфльованим купонам, прийшла гривня. Але історія наших грошей почалась задовго до того! Слово «гривня» - похідне від слова «гривна», яке походить від слово "грива"/"шия" і позначало срібний обруч, який носили на шиї і який мав свою вагу.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: «Жулік» знайшовся

Повертаючись, вони побачили собаку, який ішов по крижині з півночі. Тварина помчала до них, вистрибуючи на радощах. Тоді вони збагнули, що це наш давно загублений Жулік. На гриві в нього запеклась кров, а від нього самого сильно відгонило тюленячим жиром: шлунок набитий, але, судячи з гострого хребта, цей стан для нього радше незвичний; у денному світлі він видається здоровим та сильним і він явно дуже радий повернутися додому.