Україна як спадкоємниця УНР

Не належу до тих, хто пропонує не звертати уваги на статтю Путіна про українсько-російські взаємини. Навпаки, Україна має сприйняти її як акт гібридної агресії і реагувати адекватно. Ключова теза Путіна, яка зафіксована у його опусі й неодноразово озвучувалася публічно - «сучасна Україна – цілком і повністю дітище радянської епохи».

22 серпня 1992 року на святковому засіданні Верховної Ради останній президент УНР на вигнанні Микола Плав'юк та перший президентаУкраїни Леонід Кравчук
22 серпня 1992 року на святковому засіданні Верховної Ради останній президент УНР на вигнанні Микола Плав'юк та перший президентаУкраїни Леонід Кравчук
Джерело: Фото Олександра Клименка, Укрінформ

Для РФ, як виявилося, вкрай важливо наголошувати, що легітимність Української держави нероздільно пов'язана із Радянським союзом, спадкоємцем якого РФ небезпідставно вважає себе.

Відповідь на цей виклик лежить не тільки в історичній площині, а передусім у політико-правовій.

Якщо раніше говорилося про символічність історичної тяглості доби УНР із сучасною Україною, то відтепер з'явилися політичні та правові підстави розпочати процес офіційного визнання сучасної України як спадкоємця Української Народної Республіки.

У цьому зв'язку слід пригадати, що Верховна Рада України ухвалила закон "Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті", яким, зокрема, борцями за незалежність України визнаються особи, які брали участь у всіх формах боротьби за незалежність України, в тому числі, в органах влади Української Народної Республіки, Української Центральної Ради, Генерального секретаріату Української Центральної Ради, Ради народних міністрів Української Народної Республіки, а також уряду УНР в екзилі.

Також нагадаю, що в Україні вже робилася спроба легітимітизувати державність УНР. Так, 22 серпня 1992 року на святковому засіданні Верховної Ради останній президент УНР на вигнанні Микола Плав'юк у присутності першого президента України Леоніда Кравчука, спікера тодішнього парламенту Івана Плюща, членів уряду, численних гостей заявив, що проголошена 24 серпня 1991 року Українська держава є "правонаступницею Української Народної Республіки", а також, передав тогочасній українській владі прапор УНР, державну печатку та клейноди гетьмана Івана Мазепи.

Крім того, Микола Плав'юк та інші очільники УНР в екзилі, склали заяву у якій зазначено: "Складаючи свої повноваження, ми заявляємо, що проголошена 24 серпня і утверджена 1 грудня 1991 року народом України українська держава продовжує державно-національні традиції УНР і є правонаступницею Української Народної Республіки".

<strong>Микола Плав'юк передає Леоніду Кравчуку прапор УНР </strong>Джерело: Укрінформ
Микола Плав'юк передає Леоніду Кравчуку прапор УНР 
ДЖЕРЕЛО: ФОТО ОЛЕКСАНДРА КЛИМЕНКА, УКРІНФОРМ

Водночас президент України Леонід Кравчук наголосив: "Цей акт має нагадати усім, що Україна веде свій родовід, свою політичну, державницьку біографію від історичних часів, які надають силу і велич нашому народові, – від часів Київської Русі, Козацько-Гетьманської держави й Української Народної Республіки".

На мою думку, президент, парламент та уряд мають виявити політичну волю, й ухвалити відвідний політико-правовий акт.

У разі його прийняття Україна, по-перше, зафіксувала б період існування так званої Української Радянської Соціалістичної Республіки у складі СРСР як окупаційний, з усіма політико-правовими наслідками, які з цього випливають.

У цей контекст вкладається ухвалений Верховною Радою закон "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки", який можна було б удосконалити під кутом зору не лише декомунізації суспільства, але й передусім його "дерадянізації";

по-друге, підтвердила б свій європейський статус, адже таким, або подібним шляхом проголошували і утверджували свою національну державність балтійські країни – Литва, Латвія та Естонія, які на сьогодні перебувають в ЄС та НАТО і змогли досягти цього успіху завдяки тому, що різко розірвали зі своїм окупаційним минулим;

по-третє, змогла б віднайти додатковий аргумент, що свідчить про національно-визвольний характер російсько-української війни на Донбасі, яка у світлі спадкоємництва з УНР постає війною за повну деокупацію українських земель, збереження їх суверенності і соборності. Відтак, вже ні в кого не виникатиме питань щодо номінації агресора. В очах світового співтовариства він однозначно трактуватиметься як окупант, війна проти якого завжди була і залишатиметься священною.

Врешті, Українська держава виконає обіцянки, які на зорі новітньої державності давалися лідерам УНР в екзилі, яких уже, на жаль, з нами немає, але пам'ять про яких зобов'язує це зробити.

Коли Україна має проголосити свою спадкоємність з УНР? Найпростіша і найправильніша відповідь – якнайскоріше. Проте, це можна було б зробити 24 серпня на День Незалежності, або 1 грудня, в річницю Всеукраїнського референдуму, який підтвердив доленосне рішення Верховної Ради.

Олександр Алфьоров: Голова УІНП Олександр Алфьоров представив п’ять принципів роботи Інституту

Новопризначений Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров провів першу зустріч з колективом установи, під час якої представив своє бачення майбутніх змін та оголосив п'ять базових напрямів трансформації Інституту.

Наталя Старченко: Релігійна толерантність чи рівність конфесій?

Акт Варшавської конфедерації не містив згадки про панівне становище католицької церкви, а проголошував необхідність збереження миру між різними конфесіями та відмову від уживання сили з релігійної причини. Це й дало підставу частині істориків твердити, що в Речі Посполитій формально була проголошена рівність церков. Прийнято уважати, що вона була порушена на початку XVII століття, коли король Сигізмунд ІІІ Ваза відмовився на вимогу шляхти підтвердити Варшавську конфедерацію.

Юрій Юзич: "Треба за зброю братись". Ідентифіковано учасника бою під Крутами Михайла Баталина

Ідентифіковано ще одного учасника бою під Крутами. Добровольця студентського куреня Січових Стрільців Михайла Баталина. У січні 1918 року – учня 8-го класу 2-ї української гімназії в Києві. Досі з документів гімназії було відомо, що такий учень був. Лише прізвище та ім'я. Та припущення, що він був під Крутами разом із своїми однокласниками. А виявилось, що він ще залишив дуже докладні спогади, авторство яких не було належно ідентифікованим.

Сергій Дібров: Чому Василь Кук?

Триває громадське обговорення ініціативи про присвоєння 21 окремій механізованій бригаді почесного найменування на честь генерал-хорунжого УПА Василя Кука.