Продовжено оренду могили полковника Миколи Шраменка

Благодійний фонд «Героїка» забезпечив до 2031 р. існування могили полковника Армії УНР Миколи Шраменка, похованого на цвинтарі Вальдфрідгоф (Waldfriedhof – Neuer Teil) у Мюнхені.

Про це БФ "Героїка" повідомляє на сторінці у Фейсбук.

 

"Наш фонд опікується цією могилою з 2016 р. Тоді, через тривалу несплату (від 2002 року), адміністрація кладовища демонтувала надгробну плиту з могили і виставила місце поховання на продаж. На щастя, "Героїка" своєчасно втрутилась. Ми уклали з Управлінням муніципальних кладовищ Мюнхена (Städtische Friedhöfe München) договір опіки над могилою.

Це означає, що ми є власниками місця поховання, а відтак зобов'язуємося здійснювати оплату землекористування. У 2016 р. оренда могили Шраменка на 5 років коштувала 175 євро. Цьогоріч – вже 340 євро. Відтак, фонд вирішив шукати кошти для оплати одразу на 10 років наперед, адже Вальдфрідгоф – це престижне кладовище і ціни тут лише зростатимуть.

Сьогодні оренда на 10 років коштує вже 680 євро і саме цю суму ми були змушені заплатити", – розповідає представник фонду "Героїка" у ФРН Олександр Сухорончак.

Продовження оренди могили стало можливим завдяки добродіям (сума вказана у гривнях):

Соломія Бобровська– 8000, Максим Кобєлєв – 2000, Андрій Лавріненко – 1457, Olena Zöllner – 614, Руслан Теліпський– 500, Буштрук Артем Геннадійович – 350, Антоніна Єрмоленко – 260, Жертводавець – 200, Колісник Олег – 200, Терновий Дмитро Андрійович – 200, Ігор Бігун – 100, Талапчук Валентин – 10.

Разом: 23 891 грн (780 євро).


В 10 хв пішої ходи від могили Шраменка знаходилася могила Павла Котовича (Waldfriedhof Alter Teil, Furstenrieder Str. 288. Гріб №178-2-0022), уродженця Одещини.

У 17-літньому віці Павло долучився до антибільшовицького повстання, що спалахнуло в Ананьївському повіті у квітні 1920 р. Згодом, в числі інших своїх земляків, був зарахований до 4-го куреня Чорноморського полку Волинської дивізії Армії УНР. Хорунжий Котович пройшов з українським військом всю кампанію 1920-го року, і лише у листопаді, під натиском червоних, перейшов на західний берег річки Збруч.

Тут українська армія була роззброєна та інтернована у таборах. До Другої світової війни Котович мешкав у Польщі, а згодом виїхав до Німеччини. Займався журналістикою, у 1940–1950 рр. був редактором українських видань у Німеччині "Наше життя", "Українські вісті", "Мета", а з 1954 р. – мовним редактором українських видань Інституту для вивчення СРСР. На жаль, але його могили вже немає. Причина та сама – могила не оплачувалась і в 1981 р. в ній було поховано іншу особу.

На жаль, Німеччина залишається однією із найпроблемніших держав з точки зору збереження могил захисників України. Тут поховано чимало ветеранів Армії УНР, Галицької армії, УПА, членів ОУН, колишніх комбатантів УНА.

Лише незначна частина наших поховань у ФРН знаходяться на цвинтарях, що визнані пам'ятками місцевого значення, а відтак не потребують оплати – скажімо, як могила полковника Армії УНР Андрія Носаченка у м. Дорнштадт (земля Баден-Вюртемберг).

Однак, навіть за цими могилами слід доглядати – чим за власний кошт займається представник фонду "Героїка" у ФРН Олександр Сухорончак та група його соратників.

Найближчим часом "Героїка" планує з'ясувати вимоги до пам'ятників, що висуваються Управлінням муніципальних кладовищ Мюнхена (Städtische Friedhöfe München), а відтак скласти проєкт і кошторис пам'ятник для могили Миколи Шраменка (гріб №430-3-0235), про що повідомимо додатково.

З попередньої збірки коштів, що проводилась з метою оплати оренди могили хорунжого Армії УНР Сергія Саленка (1891 – 1948), похованого на цвинтарі Фельдмохінг (Feldmoching) в Мюнхені, у фонду залишилось 8275 грн.

Зібрані кошти не були витрачені у зв'язку з тим, що могила була проплачена невідомою особою і збережена щонайменше на 5 років. Зазначена сума, за рішенням Правління фонду, була витрачена на проведення виставки картин "Перші визвольні змагання в картинах Артура Орльонова" у будівлі Національного військово-історичного музею України, зокрема на транспортування 11 картин з Вінниці (Центр історії Вінниці) та Служби зовнішньої розвідки України, а також на придбання 6 рам.

Перелік жертводавців та суми пожертв на оплату могили хорунжого Армії УНР Сергія Саленка:

Ігор Голод – 23 (CAD), Олена Зайцева – 20 (EUR), Тарас Піняжко – 20 (EUR), Теліпський Руслан Юрійович – 500, Земерова Тетяна Юріївна – 200, Антон Дробович – 600, Максименко Арсеній Миколайович – 50, Щербак Роман Олексійович – 150, Ліхновський Зіновій Володимирович – 100, Мисько Нестор Васильович – 200, Христина Сервило – 20 (EUR), Любомир Кузимків – 20 (CAD), Олена Нечай-Носаль – 20 (EUR), Іван Мачинський – 20 (EUR), Мирослава Штурмай – 40 (EUR), Друм Тарас Володимирович – 200, Жертводавець – 998.

Разом: 2 998 грн, 43 CAD, 140 EUR


Докладніше про Миколу Шраменка.

Докладніше про Павла Котовича.

Докладніше про Сергія Саленка.

Докладніше про виставку картин "Перші визвольні змагання в картинах Артура Орльонова".



Підтримати діяльність БФ "Героїка":

————————————————

ПриватБанк: 4149 6090 0301 3192, Цюпка Наталя Романівна

————————————————

Найменування юр. особи: Благодійна організація "Благодійний фонд "Героїка"

Код ЄДРПОУ: 38697076

Валюта рахунку: UAH

№ рахунку: UA343510050000026005602566300

Назва банку: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк"

МФО (код банку): 351005

Призначення платежу: Благодійний внесок

————————————————

PayPal: heroic.spirit@gmail.com

————————————————

Patreon: https://www.patreon.com/heroyika

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.