"Треба за зброю братись". Ідентифіковано учасника бою під Крутами Михайла Баталина
Ідентифіковано ще одного учасника бою під Крутами. Добровольця студентського куреня Січових Стрільців Михайла Баталина. У січні 1918 року – учня 8-го класу 2-ї української гімназії в Києві. Досі з документів гімназії було відомо, що такий учень був. Лише прізвище та ім'я. Та припущення, що він був під Крутами разом із своїми однокласниками. А виявилось, що він ще залишив дуже докладні спогади, авторство яких не було належно ідентифікованим.
Ідентифіковано ще одного учасника бою під Крутами. Добровольця студентського куреня Січових Стрільців Михайла Баталина. У січні 1918 року – учня 8-го класу 2-ї української гімназії в Києві. Досі з документів гімназії було відомо, що такий учень був. Лише прізвище та ім'я. Та припущення, що він був під Крутами разом із своїми однокласниками. А виявилось, що він ще залишив дуже докладні спогади, авторство яких не було належно ідентифікованим.
Михайло Баталин, якого інколи ще називають Баталін, народився у Борисполі 18 вересня 1899 року. Тепер це Київщина, а в ті часи це був Переяславський повіт Полтавської губернії. Син господаря Григорія, батька 4-х дітей. У власності родини було 80 десятин землі, сучасними мірками – більше 87 гектарів. Батько був заможним і дав можливість 9-літньому сину отримувати гімназійну освіту в Києві.
Навесні 1917-го разом із іншими "середньошкільниками" 17-літній Михайло включився в українську революцію. "Студента-українця можна було побачити скрізь: він усюди росповідав, пояснював, учив, організовував..." - згадував опісля Баталин.
"Та не довго довелось українському студенству потішатися в улюбленій праці. Після перевороту в Москві недобрі вісти почали надходити з північних: орденів України. Озброєні юрби москалів насувались. Розагитоване українське військо розбігалось. Молодій державі почала загрожувати небезпека. День від дня яснішим ставало, що не час промовляти, що треба за зброю братись, і нею, а не словом, боронити Батьківщину".
Про свою участь у бою під Крутами Михайло згодом напише докладний спогад "Крути (З давно пережитого)". Через чотири роки після подій, у січні 1922 року, його опублікує часопис "Українська трибуна", який видавали петлюрівці у Варшаві. Того ж року цей текст передрукує Календар "Червоної Калини" на 1923 рік, який видавали українські ветерани у Львові.
В обох випадках автор не хотів розкривати себе і підписався ініціалами: "М.Б.". Згодом одні дослідники припускали, що автором був Монкевич Борис, інші – Микола Бутович. Ні один, ні другий, насправді не були в бою під Крутами. А справжнього автора розкрив хорунжий Армії УНР Петро Зленко у одній із своїх бібліографій, які складав у Празі.
Після Крут Михайло повернувся в Київ. Коли українська армія відбила столицю, то в місцевій пресі з'являлись оголошення про пошук зниклих без вісті. Було серед них і оголошення Баталіна про пошук однокласника.
"В дні большевицького повстання в м. Синяву був командирований з частиною вільних козаків учень 8-го класу ІІ-ї київської української гімназії Юра Дубницький. З того часу і по цей день від нього або про нього не одержано жадної звістки. Тому пильно прохають усіх громадян, котрі мають про нього якісь відомости, прислати їх по адресі: Вел. Підвальна, 36/16 Баталіну". Підвальна це тепер вулиця Ярославів вал.
Влітку 1918 року Михайло закінчив гімназію. З осені став студентом і почав здобувати вищу освіту в Києві. У січні 1919 року, коли московська орда черговий раз посунулась на Україну, знову долучився до українського війська. До травня 1920 року воює підстаршиною, тобто сержантом, у 2-й Волинській дивізії Армії УНР. Разом з урядом виїздить до Польщі, де продовжує здобувати свою вищу освіту у Варшавському університеті. Стає членом Української академічної (студентської ) громади у столиці Польщі.
У 1921 році Михайло Баталин переїздить до Чехії. Прагнув здобути технічну освіту в політехніці Праги, стати лісовим інженером. У наступному році Українська господарська академія в Подєбрадах прйняла його, як і багатьох інших студентів-українців у чеських вищих школах, до складу своїх студентів. Символічно, щоб дати можливість підтримувати їх стипендіями.
Наприкінці 1930-х активістка українського жіночого руху Харитя Кононенко років в одному із своїх спогадів згадувала про долю своїх побратимів і посестер із київського "Осередку" середньошкільинків у 1917-1918 роках. Назвавши кілька учасників бою під Крутами згадала також і Михайла Баталіна. Оскільки Харитя окремо відзначила померлих, то можна припустити, що станом на той чай Михайло ще був живим.
