Після Перемоги

І у нас буде тиждень державних вихідних: щоб зустрітися з усіма, кому щогодини писали: «Як ви зараз?». А після такого напруженого тижня ще один — відсипатися. І сирени у нас будуть раз на тиждень: у середу о девʼятій — для тестування. І все. Лютий ми в принципі переіменуємо у чорний. Тому що буде забагато болісних річниць

 

У ту саму мить, як ми переможемо в цій війні, ми всі обіймемося.

Попри масне волосся, запашні тіла без душа та навіть відсутність масок. Обіймемося.

Ми вийдемо з метро та холодних підвалів. Потім швиденько в душ. Ну, добре, ще трошки. І ще. Ми закапаємо наші втомлені від новинних скролів та недосипів очі. І знімемо з вікон ікси.

А потім до справи. Ми полікуємо ранених та гірко оплачемо вбитих. Так гірко, що у кожному місті та селищі зʼявиться свій Гіркий став.

Збудуємо нові мости. Порозгрібаємо брухт на вулицях, поладнаємо та відбудуємо дома. Нові, великі. Щоб Гамлету було де картини малювати. Ми відмиємо бруківку — нам не звикати.

Потім набʼємо собі на грудях слово "паляниця" та число 13. А потім із залишків запасів наваримо борщу, баношу та вареників. О, що то будуть за вареники! На них зʼїдуться усі іноземці, що виходили на нашу підтримку у своїх містах.

Повернуться і ті українці, що поїхали. На дорогах будуть колосальні затори, тому що всі дуже захочуть до своїх рідних міст — таких відмитих і відремонтованих.

І у нас буде тиждень державних вихідних: щоб зустрітися з усіма, кому щогодини писали: "Як ви зараз?". А після такого напруженого тижня ще один — відсипатися.

І сирени у нас будуть раз на тиждень: у середу о девʼятій — для тестування. І все.

Лютий ми в принципі переіменуємо у чорний. Тому що буде забагато болісних річниць.

До речі, з того часу салюти у нас будуть заборонені по-справжньому. А за найменшу невинну петарду школота матиме стільки штурханів і стільки криків! "Не за те ми воювали!" — будемо кричати ми у самі вуха школоті.

Отак буде круто, коли переможемо в цій війні.

А може і ще крутіше.






Василь Ільницький: Про єврейський Голокост, мадярський нацизм та нашу історичну пам'ять

27 січня міжнародна спільнота вшановує пам'ять жертв Голокосту. Серед монументальних скульптур Ужгорода є і скромний пам'ятник жертвам Голокосту. На інформаційній таблиці розмістили короткий напис: "У пам'ять про жертв Голокосту, які були вивезені із Закарпаття. Встановлено Урядом Угорщини за сприяння м.Ужгорода. 2016". І сам пам'ятник, і скупа інформація на ньому, спонукають до роздумів: хто саме, коли, куди, у якій кількості вивозив людей, а головне - яка доля була вготована жертвам примусової депортації, бо про це тут жодного слова!

Олександр Сапронов: Про 60 мільйонів росіян імені Трампа та українську історичну шизофренію

З одного боку, ми всіляко заперечуємо будь-яку суб'єктність УРСР та українців у Радянському Союзі, говорячи про "радянсько-російських окупантів", з іншого ж – коли Трамп щось ляпне, всіляко намагаємось довести, що УРСР в контексті Другої світової таки мала суб'єктність.

Юрій Юзич: На війні загинув пластун та ОУНівець Костянтин Жук

У травні 2024 року, прикриваючи відхід побратимів у Вовчанську Харківської області, загинув командир штурмових підрозділів полковник Костянтин Жук.

Богдан Панкевич: Подія, яка засвідчила силу і зрілість громадянського суспільства. Спогади учасника Ланцюга Злуки

35 років тому 21 січня 1990-го відбувся грандіозний Ланцюг Злуки "Українська Хвиля" - живий ланцюг Львів-Київ. Присвячений вшануванню Акта Злуки 22 січня 1919 року. В часи СРСР це була наймасовіша акція протесту проти комуністичного режиму і свідчення про єдність українців. Зараз важко повірити, що все це вдалося організувати громадським активістам під проводом Народного Руху України без жодних засобів комунікації. Але близько мільйона людей взялися за руки і з'єднали обидві українські столиці.